Феномен позії, як і будь-якої творчості, у тому, що, на відміну від тілесного задоволення, нею можна упиватись безкінечно. Вона не виснажує, а - наповнює... Пригадав один дослід над мишкою: їй прикріпили датчик, який давав імпульси задоволення при натисканні певної клавіші. Через деякий час мишка не змогла зняти лапки з клавіші і померла...
Здивував, але ж думки відтворив з точністю? Отже читач знайдеться. Головне, що задуматись хочеться. І майже кожен пригадає такі ж відчуття у собі... Дякую за коментар.
Писав цей вірш, якраз, щоб ці муки в читача і викликати. Невже вдалося? Дякую за коментар. Мені Тебе дуже-дуже не витачало. Де пропадала моя порадниця?
А Октава, таки, додивилась з її високого мітляного польоту. Варіант: Місто знишкло і жде… Вже, місцями, дрімає… Темна ніч. Не гуде… І людей вже немає… А в цілому - 5.0.
Каламуть людських ілюзій Я розплутати не зміг, Хтось кохає, а чи "грузить"? "Вот" - помилка, а чи збіг? Без роз'яснень svetakedуk тут не обійтися. Тому, вибачайте, але всього 3.0.
Не погоджусь й на хвилинку, Не зважаючи на вік, Адже дивляться на жінку, Щоб пізнать, хто чоловік... Ну до чого ж юні роки, Коли спогади живуть? Моя думка: це все вроки, "Друзі" вносять каламуть. Пригадайте сміх цей лУнкий, ГолубІнь очей, вуста, Спраглий жар від поцілунків, - В чім вона тепер не та? Ну і що, що коси білі, "Лапки гусячі" до скронь, Та вона ж лиш Вами жИла, Вашим доторком долонь. Тому мій вердикт єдиний: Винен, що не та вона, - Хіба ж може половина Жить без іншої сповна? 5.0.
Я назвав би вірш не "Краля", (Знаний бо оксіморон В нас про балувану Галю) - "Чорний месник" чи "Шпіон", - От Вам назва до випадку, Про такенних героїнь, Адже не від шоколадки В білій парі чорний син... 5.0. від Ніхто