А Ви спиніться на межі Забудьте острах слова завтра, Ваш запал юної душі Засвітить не одну ще ватру. Усе відносне, чи не так? ЧасОм миттєвість довша року, Ваш позитив, - як Божий знак, Межа - умовність, стиште кроки... 5.0.
Кохаючись вертаємось до Раю, Єдиним цілим знов стаєм на мить, Втопаєм один в одному, зринаєм, Час намагаємось спинить. Рука в руці, зіниці у зіницях, Нема Його, Її, лишень Любов, Шалена й сокровенна, мов синиця, Яку вже не спіймати знов. 5.0.
Статистика вперта річ: жінок набагато більше, ніж чоловіків, тому й набагато більше самотніх жінок, чи не так? У мене нема бажання поповнювати армію холостих, присвятивши себе миті. Дякую за коментар.
Справді, все відбувалось саме так до найдрібніших деталей. В мене, просто, найпрекрасніша і найкраща в світі дружина. Мить "лівого" задоволення не варта того щастя у житті, яке я маю зараз зі своєю коханою. Дякую за коментар.
Ну що ж Ти так усіх розхвилювала? Вітрила я напнув, бо вітер є, У кожної сім'ї свої дев'яті вАли, Ти - моя пристань, Ти життя моє... Твій Капітан Nemo... Звичайно - 5.0. Вибачай за деякий спротив загальній темі, але так хочеться на Твій віршований біль відповідати віршованою ніжністю. справжньому митцю.
Метафізика вищої якості: Бить обухом черешню на луб, Головне, щоб не лезом, від капості, Бо народить Вам фруктів і дуб. Як на мене, то забагато "білого".
Не печи мене Ти своїм поглядом Не досмажуй жаром із очей, Ти ж бо сам ховав мене під льодами, В глибині драконових печер. Будь собі жар-птицею стожарною, І не раз, згорівши, знов явись, Хай ворони каркають над кармою, Ми з Тобою ще підкорим вись.
Складне прохання до природи Творець віршА насмілився штурмить, Його, мабуть, лишень при родах Вирішує сам Бог: чи жить, чи мить. Хто знає, з відки всі таланти, Якщо ідея генія проста? В душі у кожного свої мутанти, Вам панацея, - іншому кіста. А взагалі - нема бездарних, У кожного свій неповторний фант, Суть вірша досконало гарна, Та сволоцюга - теж, таки, талант. 5.0.
Вірш хороший, але у мене склалось таке враження, що написаний він під впливом трьох різних подій і емоцій, що дещо розбалансовує твір за ритмом, тому 4.0.
Ранок впав на моє іще сонне лице І постукав у міцно закритії вії. Сон солодкий у піжмурки гравсь з промінцем, Далі й далі ввижалися ночі несправжні події. Я ховався від себе у ніжності теплих пір'їн, Та реальність все тяжче ступала на розум, Вона знову продовжила відлік прожитих годин, Наштовхнувшись на звичну щоранішню прозу. Шум машин і пташки за прозорим вікном Остаточно мене повернули до світу, Чашка кави і записник за столом Уже вкотре покликали швидко вдягнутись й спішити. День за днем - день-у-день поглинає мене, День не новий, а сірий, нудний, як і інші, Я біжу знов додому, бажання - одне: Лиш поспати, упасти в блаженную тишу, Де я все ще літаю, шукаю скарби, Де я вірю в добро, прагну жити й творити, І я вічно так, мАбуть, проспав би, якби Світ реалій не зміг би мене розбудити. 5.0. - - Неперевершено сонно...
0
Як на мене, то забагато "білого".
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('