Дякую за відвертість. А, може, Ви заблукали не на той сайт? Чи Вам теж виставляти лише 10.0., як одному з наших "наполеончиків"? Я написав лише свою думку. Не хочете її чути - зазначайте - "для позитивних коментарів"...
Дійсно, важкий і глибокий вірш. Однак, авторка має копати глибше у своїх римованих здобутках, адже у четвертому стовпчику не все гаразд. До праці. Авансом - 5.0. і
А Ви спиніться на межі Забудьте острах слова завтра, Ваш запал юної душі Засвітить не одну ще ватру. Усе відносне, чи не так? ЧасОм миттєвість довша року, Ваш позитив, - як Божий знак, Межа - умовність, стиште кроки... 5.0.
Кохаючись вертаємось до Раю, Єдиним цілим знов стаєм на мить, Втопаєм один в одному, зринаєм, Час намагаємось спинить. Рука в руці, зіниці у зіницях, Нема Його, Її, лишень Любов, Шалена й сокровенна, мов синиця, Яку вже не спіймати знов. 5.0.
Статистика вперта річ: жінок набагато більше, ніж чоловіків, тому й набагато більше самотніх жінок, чи не так? У мене нема бажання поповнювати армію холостих, присвятивши себе миті. Дякую за коментар.
Справді, все відбувалось саме так до найдрібніших деталей. В мене, просто, найпрекрасніша і найкраща в світі дружина. Мить "лівого" задоволення не варта того щастя у житті, яке я маю зараз зі своєю коханою. Дякую за коментар.
Ну що ж Ти так усіх розхвилювала? Вітрила я напнув, бо вітер є, У кожної сім'ї свої дев'яті вАли, Ти - моя пристань, Ти життя моє... Твій Капітан Nemo... Звичайно - 5.0. Вибачай за деякий спротив загальній темі, але так хочеться на Твій віршований біль відповідати віршованою ніжністю. справжньому митцю.
Метафізика вищої якості: Бить обухом черешню на луб, Головне, щоб не лезом, від капості, Бо народить Вам фруктів і дуб. Як на мене, то забагато "білого".
Не печи мене Ти своїм поглядом Не досмажуй жаром із очей, Ти ж бо сам ховав мене під льодами, В глибині драконових печер. Будь собі жар-птицею стожарною, І не раз, згорівши, знов явись, Хай ворони каркають над кармою, Ми з Тобою ще підкорим вись.