Не печи мене Ти своїм поглядом Не досмажуй жаром із очей, Ти ж бо сам ховав мене під льодами, В глибині драконових печер. Будь собі жар-птицею стожарною, І не раз, згорівши, знов явись, Хай ворони каркають над кармою, Ми з Тобою ще підкорим вись.
Розігрій жагучим сонця поглядом, На пательні слів своїх підсмаж, Зачаруй, прошу, палким інкогніто , Не забудь, благаю, макіяж. Завирує полум'я жар-птицею У моїх несмілих почуттях. Я віддам тобі, мала, сторицею, Хоч не ворон, та душею птах!
По коментарям можна судити що все було добре і чому тоді десь іти в інший бік ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
