Не погоджусь й на хвилинку, Не зважаючи на вік, Адже дивляться на жінку, Щоб пізнать, хто чоловік... Ну до чого ж юні роки, Коли спогади живуть? Моя думка: це все вроки, "Друзі" вносять каламуть. Пригадайте сміх цей лУнкий, ГолубІнь очей, вуста, Спраглий жар від поцілунків, - В чім вона тепер не та? Ну і що, що коси білі, "Лапки гусячі" до скронь, Та вона ж лиш Вами жИла, Вашим доторком долонь. Тому мій вердикт єдиний: Винен, що не та вона, - Хіба ж може половина Жить без іншої сповна? 5.0.
Я назвав би вірш не "Краля", (Знаний бо оксіморон В нас про балувану Галю) - "Чорний месник" чи "Шпіон", - От Вам назва до випадку, Про такенних героїнь, Адже не від шоколадки В білій парі чорний син... 5.0. від Ніхто
Заздрість і підлість, яке там сумління, Знаю, що хочеться бачити змін, Гляньте на влади усі покоління, - Ті ж депутати і той же Кабмін. Ми відобразили в радах найгірше, - Зграйка законників між беззаконь, Півні назовні, в душі - сірі миші, Грішно-чужі - аж від п'ят і до скронь. Чом вони стали цілком пропорційні? Я Вам відверто, братове, скажу: Просто юрбою не треба постійно Рішень приймати, - та ну їх в іржу... Ось чому лідерів стало так мало, Ось чом настільки зневірились ми, Взяти б сьогоднішню владу - й на сало, Вийшли б ми з кризи Людьми між людьми... 5.0.
Дякую усім-усім і особливо svetakedyk!!! Із Вашими коментарями хочеться жити і творити. Приємно, коли тебе розуміють і з тобою співпереживають. Дя-ку-ю. Я Вас люблю...
Хай краще питають, ніж лишать байдужо, Хай, навіть, засудять за мідний п'ятак, Та знатимеш Ти, вже напевне, мій друже, Що жив не даремно і вмер не за так.