(Вадику)

Вишневоцвіття пам"яті згойдну

Крилом надії.

                     Вістка негостинна.

Прости, дитино, не мою вину,

Прости, дитино.

Веселкою невтримно полосну

Іміграційні больові кордони,

Передихну, вбираючи весну:

Святе сімейство. З квіткою Мадонна.

Залиже дощ гірку щоку мою.

Я за кермом, нікому не примітна,

Солону каву, мій Вадиме, п”ю

І захлинаюсь, птаха перелітна.

Ще наша радість хлюпне за межу,

Сяйне лелітками у чисте небо,

І доцілую... І усе скажу!

Моє дитя...

                        Але... дожити треба.

7 липня- 12 вересня 2009