Річці мого дитинства

І раптом злине пісня -

світ крильми обгорне,

вкраїнська пісня - щира, як душа

народу цілого.

Вона-бо неповторна,

її віки і далі не страшать.

Лиш забринить у ніч -

їй вторить шерхіт листя,

і юний вітер тягне в унісон -

ота, що

"ми любилися, та й розійшлися..."

І знову сниться мій далекий сон:

Неслися орди хижі в злобі і безслав"ї,

Лишали месиво степів і стін,

Наздоганяв їх меч могутній Святослава,

На сполох вітер бив щодня, мов дзвін.

та люди скрізь живуть і свято вірять в щастя -

Мені неждано бачить довелось,

Як гордий Святослав з Малушею прощався,

Хилив до пліч закохане чоло.

Ронили зорі цвіт, мені ночами сниться:

Їх руки у журбі переплелись,

І стала я відтоді зватись

Р а с т а в и ц я,

І впав у мої води

Стрілолист.