Чи згадаєш мене, Раставице, Старесенька бабусю в хвилях-зморшках І
вічно-юна Струнка русалко з синіми очима?
Та де тобі про всіх гадати, Кого з долонь вмивала палко, Стараючись хоч
краплею попасти У саме серце. І попадала, І обертала вербами, Навік
задивленими в неї.
В моїй душі не відцвіта Той пагінець вербовий, Що починав любов до краю
рідного Від рідного села.
село Дулицьке Сквирського району (колись звалось Долинське,- далі - Долицьке,- бо лежить в долині. Пізніше радянська топографія назву вдосконалила:), то народ зразу ж підплив з легендою, - це тому, що полякам через річку дулі давали(там село Безпечна, давнє польське поселення, з костьолом і відповідними прізвищами на -ська,-цький)... :))))
Почитала вірш і пригадалась мені гора над Ружином ( видно її з траси Житомирської), уся поросла деревами... над Раставицею... А мені стільки легенд розповіли там! А ще згадала поїздку у Білилівку ( давнє місто Раставець, бо ж над Раставицею).... Там вода біла....із золотим піском... слюда, казали..... Я ту ріку згадую, як щось священне. Бо вперше не спала вночі саме на її березі. Дивилась на повний місяць, стоячи на місці старого замковища! То особливі місця - священні, вохвинні! Мені і самій здавалось, що над нею, Раставицею, крила ростуть у мене!
Хай вона не у хвилях-зморшках уві сні приходить..... А молодою русалкою.... Тамаро! Дякую!
То запиши ті легенди, Сонечко... Я маю згадку про одну (чому назвали - Раставиця - расставаця, - можливо старослов"янське?) в своїй поемі "Раставиця" (Вся поема тут - http://www.tamarasworld.com/poetry_Uk_rastav.html ):
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")