Я збентежений до крихти, На душі страшенний груз, Йти куди чи, може, бігти, - Рима є, немає муз... Стеля, вікна, рівні стіни Не підказують ідей, А тому блуджу постійно Поміж правд простих людей. Там підслухаю зізнання, В тих позичу про біду, Напишу, немов в останнє, Кину в стіл і знову йду. Трепіт в тілі неприємний, Між думок - мінорний блюз, В голові від рим аж темно, Тільки знов немає муз... Захоплю з собою вІрші, - Оглядаюся з рокІв: Наче хтось за мене пише, - Чи то просто збіг рядків? Хто б поезії навіяв, Хто б вказав на мінус, плюс, - Я про славу і не мрію, Але так хотів би муз... Вітер, дощ і листя клена Безперервно шепотять, Але чи їх шум для мене? В кого відповідь питать? РозчеркАв я так півпачки, Аж узяв мене конфуз, І до складу все неначе, Тільки що за вірш без муз?...
Захоплення кимось, або чимось, це буває моєю музою. А якщо ти цей вірш написав, то вона вже десь близенько.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-