Гарний подарунок мамі. Напевне вона по праву пишається своїм сином. І називати вас Дідом у даній ситуації аж ніяк не повертається язик, скоріше хочеться погладити по голівці!
Головне, що є розуміння, хай і пізнє. Мудрими нас робить не вік, а життя. Кого раніше, кого пізніше... А сильними ми стаємо дійсно від материнської любові і маминих молитв.
Мені здається, Вікторе, що Доля давно благословила вас на звання поета, і ви з гідністю несете це високе звання. А ми... можемо тільки напитися з вашого чистого поетичного джерела. Наснаги вам і натхнення!!!
Ой, Оксаночко!!! Я боюся! А раптом щось путнє вийде! Це буде перша пісня на мої слова! А щодо чоловічих очей... Хай бачать. Кому вони, зовсім сліпі, потрібні?