Хочеться , Михайле, відповісти вам рядками своєї давньої поезії: Захисти мене, милий, від байдужості днів, Від самотніх ночей у холодному ліжку. Хочу я, щоб мене ти, як жінку, жалів, І моливсь на святу, і прощав мене, грішну... За поезію - аплодисменти!
Мені здається, що героїня твого віршу і зиче щиро батькові щастя, і боїться його, адже пішов він на побачення до чужої жінки. Прекрасна поезія, Катрусю, "прочувствованная". Такі несподівані теми останнім часом виникають у твоїй поезії, і у тебе є свій, особливий погляд на них...