Стелиться пам’ять додому Через минущі літа. Усмішка мами знайома Вимела біль дочиста. Мами любов’ю зігрітий, Вмитий теплом її сліз, - Я заблудився, як вітер, В ніжних обіймах беріз. Мамо моя русокоса, Радощів повна та мук, - Ти натужилася досить Сумом холодних розлук. Стежку присипану листям Снігом уже замело. Образ твій світлий і чистий Кличе до себе в село. Лише любов білокора В серці посіяла жах. Бачу її у цю пору Більше від тебе у снах. Тільки весною береза Плакати буде в жалю… Маму, хмільний і тверезий, Серцем синівським люблю!
Гарний подарунок мамі. Напевне вона по праву пишається своїм сином. І називати вас Дідом у даній ситуації аж ніяк не повертається язик, скоріше хочеться погладити по голівці!
Уже відчув на маківці тепло незнайомих рук... Дякую, Катю.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
