Крізь хугу лягає і стелиться Дороги сліпа жовтизна. Співає журливо хурделиця, Мов жінка чужа і хмільна. Поволі ярочками впалими, Шукаємо згублений шлях, - Де вчора з тобою співали ми Про долю нещасних невдах. Зігріті на двох оцим спомином, Ми в білому царстві краси. Метелиця шумом і гомоном Укрила поля і ліси. Розмахує білими крилами, Аж стогне чомусь угорі. Такими в дитинстві любили ми Засніжені зими старі. Навіщо ти знову з’явилася В забутім тобою краю?.. Далеке і рідне, що снилося, В негоді чомусь пізнаю.
"Нещасні невдахи", я так думаю, скоро виберуться із сніговію десь у районі Ірпеня, адже прогноз погоди на кінець місяця у наших краях обнадійливий... Дякую за коментар.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
2
