Ще обрій в сутінках холоне Й кує зозуля в вербняку. А в небі місяць, як ікона У заповітному кутку. Мов рушники, сріблясті хмари Повитирали пил віків. Карби епох, сторіч удари Чіткіше бачу, ніж хотів. Вони у мороці нічному Йому болять, його печуть. Та це ніколи і нікому Не зрозуміти й не відчуть. Збагнути ще ніхто не в стані, Чому світило неживе Так зір приваблює і манить, А душі зваблює і зве?..
Сподіваюся, що дух ненадовго перехопило не тільки вам, Катю, а й багатьом іншим. Дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
1
