Ще обрій в сутінках холоне Й кує зозуля в вербняку. А в небі місяць, як ікона У заповітному кутку. Мов рушники, сріблясті хмари Повитирали пил віків. Карби епох, сторіч удари Чіткіше бачу, ніж хотів. Вони у мороці нічному Йому болять, його печуть. Та це ніколи і нікому Не зрозуміти й не відчуть. Збагнути ще ніхто не в стані, Чому світило неживе Так зір приваблює і манить, А душі зваблює і зве?..
Сподіваюся, що дух ненадовго перехопило не тільки вам, Катю, а й багатьом іншим. Дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
ivanpetryshyn: Якщо це був спам- це дужже погано: вороги залізли на наші поетичні ниви! Треба більшої безпеки для сторінки. Я - лише автор/віршопис/перекладач: нема
у Вас 
1
