Та такого татка ми маємо у кожній другій українській родині! Весело! Пораджу Вам пряму мову почати зі слів "Татка звуть...". Таким чином уникнете лишнього складу.
Святий Боже! То це ж справді воно - оте божественне начало! Останній раз зі мною таке відбувалося на цьому сайті років два тому - відчуття, коли розкривається в душі пуп'янок і заповнює... переповнює... полонить...
Я так довго не заходила на сайт. І як добре, що саме ця поезія мені трапилася на очі. Сонячно, хоча й з легким сумом, весняно і... гарно, просто прекрасно!
А мені якраз зрозуміло все. До останньої букви! І так, Бог - творець. Тому у нас існує плин часу, у якому розчиняється біль. Мені сподобалась ця поезія.
Трохи раніше читала Вашу поезію "А ти готовий?" і хотіла написати коментар про те, що Ви занадто вимогливі і вимоги Ваші може задовільнити лише незвичайний чи надзвичайний він. Тепер бачу ЩО Ви йому пропонуєте натомість! І саме тепер розумію: то були намагання.
Так, Вікторе, правду ніде діти, у Вас всі вірші теплі та світлі або ж гарячі та пристрасні. Тут справа не в поезії, як я розумію, а в поеті. Чи не так?
Наймиліша мені Ваша фраза "дякую за слово". Я її люблю і частенько використовую(перепрошую). Тепер, прочитавши цей мініатюрний, але глибокий за змістом вірш, і я вам хочу сказати: "Дякую за слово!"
Неймовірно і прекрасно! Кохання - це вірусне захворювання. Принаймі на цьому сайті. Розповсюджуйте Ваші флюїди, розтоплюйте серця. Бажаю успіху Вам і нам.