А мені - мед на душу. Такий настрій... Осінь закінчилася. І давно. А зима заспала. Чи забула, що прийшла її черга працювати. Життям не покеруєш - яке вже є. Одним словом, сподобалося мені!
Дівчатка, ви - неймовірні! Оце слухала вас, а сльози самі собою чомусь полилися. І чого б то? Такий світлий вірш, така весела музика, таке чудове виконання, а вони ллються і ллються...Мабуть, змивають бруд, яким ми обросли за багато років після дитинства. Дякую вам сердечно за ці сльози. Катрусю, ти - чудо!
Знаєте, в педагогічній практиці(та і в життєвій) недарма існує термін "робота над помилками". Тому коментарі мусять чомусь навчити, коли твір вже такий поганий. Не соромтеся, панове, вказувати на помилки! Хто ж навчить, як не ВИ! Але ніж в спину - це не шляхетно. Мої автору за небайдужість.
А я візьму на себе сміливість сказати, що осінь - це пора найкраща! І Ваш настрій - явище тимчасове! Тому спробую його (настрій) трошки розбурхати. Не люблю, коли у Вас зникає стан закоханності. (Див. вище)