Зворушливо! Памятаю, як після війни у нас дівчата теж шили собі сукні із парашутного шовку і закрашували бузииою. Важкі роки були. А тепер знову війна, біженці. Коли це закінчиться?
Звільнити руки до роботи - то так! Перековувати мечі на рала ми не будемо, але звівнити руки до робрти треба. Щось у нас, як в дурному фільмі, все робиться повільно-повільно. Виходить - це верхам вигідно.
Памятаю з дитячих років, як хитрий селянин зустрів лева. Лев аже: -я Лев, а ти хто?- - а я Пролев - каже сельнин. І стали вони силами мірятися. Лев як вдарить лапою по каменю - аж іскри посипалися. А Пролев як вдарить торбою об камінь - аж вода з каменю потекла (в торбі були вареники) і таке інше.
Згадав я байку "Про Лева і Пролева" Хто сильніший? Лев взяв і вирвав дуба з корінням. Пролев стоїть собі і в'яже лико з липи. - Що це ти робиш - питає Лев? Я хочу не виривати дерева по одному, а разом увесь ліс.