"І ще - сни тривожити треба! Бо не буде поступу..." Якщо порушувати біологічний годинник то мудро, якщо бачити сни, то свідомо. Бо тоді стан людини стає оновленим духовно, а на фізичному рівні реально. Тии реально керуєш життям....
Дякую за подяку. Хоч українська рідна, та на російські дякують красивіше - благодарю. Тобто - Благо дарю. Буде вчитись один одному дарувати Благо. Певно, що тоді знайдемо Суть світобудови вцілому...
Така гаряча Подихом пашить Уквітчана весною Літом гомонить У серці жадобу Кохання Палить запахом Бажання Щемить… У очах неба Синь І даль така манлива А я дивлюсь на Чудо те Немов дитя її Бажано й стидливо.
Хміль. Можливо? Все можливо! І навіть заховати суть. Та не сховати миті В стрілках І хай поважно Шестигранний кут Вертить свої секунди Кидає в даль хвилини Губить у роках години Бо ж суть… Бо ж суть живе в душі людини. Ще крок - ну ось ти вище Над тобою Сонце, й – під. Не спіши. Потихеньку Залишай у Вічності свій слід. І не тривож, будь ласка, сни Захоплюйся, живи – Люби! Тоді, мабуть _maybe_sure Ти знайдеш суть. Ще крок…
"Жінка - це жінка, чоловік - це чоловік!!!!!!! " Безперечно. І сумніву нема. Та разом з тим вони єдине спільне...
"Але цінувати потрібно людину!!! " Безперечно. І сумніву нема. Та разом з ти людину, як зібраний образ у філософії, чи психології формує жінка та чоловік в об'єднанні.
Катю, не треба жаліти, треба розуміти. Кожна людина прагне розуміння ближнього і самого себе. Він хворий бо загубив своє Я. А ви тому здорова, бо вище образ, вище люті, яку він виливав на вас і дитину, вище ненависті... ви вище. Нехай він перестане бути частиною вашого хз донькою життя, нехай перестане бути вашим чоловіком, поважною людиною, яка заслуговує на любов та повагу.... Але будь ласка не дозволяйте собі ненавидіти його. Бо його пагубна звичка, по своєму "ракова пухлина" яка живе за рахунок ненависті та люті оточуючих людей, та ненависті до самого себе. Та й думаю навіть зробивши свій вибір в житті, хай ганебний, неправильний.... він лишається такою ж людиною, як усіх нас створив Творець. Ось це треба поважати і сприймати так, як є. А бути людиною з тваринними інстинктами, чи бути твариною з людськими якостями, це дуже особисте. Катю, просто живіть. Я розумію, не все так просто як говорити. Але впевнено скажу, любити набагатот легше ніж ненавидіти.
Не окликаю, люба, Просто серденько щемить, Твоїм болем вередує рани, Які за мене прийшлося пережить. Дозволь лиш загоїти… А тоді піду, на плечі взявши всю твою біду. Не окликаю, люба Але байдужість – твоя згуба А ти народжена любить. Я йду – дарую щастя мить.
Знаєте, Катрусю, якщо добре придивитися до світла, то воно кольорове, то певні спектри духовного стану людини. Ваша веселка чудова і така грайлива, тож малюйте її вічно.
Ну ось, хтось на мій відгук поставив мінусик. Та нічого, я постараюсь пояснити. Вибачте, Катю. Я не виправдовую вчинків подібних людей, більше того, коли ті вчинки приводять до летальних кінцівок певних життєвих історій. Але ми здорові люди, правда ж? Тому маємо розуміти: Справа не втому, аби вияснити яким чином людиною заволоділа пагубна звичка, не в тому аби засудити, чи відмовитись(це особиста образа ), справа в тому, аби допомогти такій людині вибратись з тієї біди. Необхідно зрозуміти, що людина не винна в тому, що стала алкоголіком, але вона відповідальна за своє виздоровлення, таким чином відповідальна за своє життя та близьких людей. Це важко, розумію. Ось тому і бажаю терпіння і сили, мудрості в думках, словах та вчинках. Яким би не було ваше рішення, Катю, ніхто ніколи не зможе вас осудити, окрім самої себе. І це стосується кожного з нас. Бажаю Вам щастя, спокою та рівноваги… На цьому все.
«Не станем же более судить друг друга, а лучше судите о том, как бы не подавать брату случая к преткновению или соблазну. Лучше не есть мяса, не пить вина и не делать ничего такого, от чего брат твой претыкается, или соблазняется, или изнемогает» (Рим. 14:13,21).
Перше, що хочу сказати: з усією повагою, ставлюсь до авторки вірша, як до героїні, як до людини. Поважаю її відчуття і проймаюсь болем... Друге: чоловік моєї тітки - пияка. В порівнянні з ним тітка свята людина, а він - козел. Від якого, часом в запалі перепадало за просто так і мені. Звісно це різні речі: бути дружиної такої людини і бути просто родичкою. Проте я знаю і розумію про що саме йде мова. А ще я розумію, що той козел - хвора людина, і мені його шкода, бо його хвороба не пиятство, його хвороба - зло, те саме, яке ображає дружину, єдиного сина, вже онуків, невістку, друзів...
Чи вона терпіла все життя? Так. Але це її вибір. Могла вчинити інакше, це також був би вибір.
Засмучує тільки одне: пиятство - це своєрідне зло(хвороба). Ненависть до п'яниці - також своєрідне зло(хвороба). Тоді де різниця між ображеним та ображаючим?
Та за що їх любити? А нізащо, вони ж козли, окрім того що ті козли - люди.
Дякую Міша, за прочитання моїх творів. Твої я також читаю, хоч останнім часом відгуків пишу мало. Щасти!
"Добро хай буде з кулаками" - Дитятко спить догорілиць І руцями малими серденько ніжить і блажить - у малих долонях тримає міцно мить, той спогад, що у лоні мами був колись. А ти схилившись над очима Потроху сон крадеш і розумієш, що не має більшого добра аніж в твої руках(кулаках) твоє дитя. Хай коле колючками - трапає ніжками.
Гарний вірш. Натхнення вам і успіху.
Тримайте в кулаках любов, і коліть нею своїх ближніх. І вибачте, за невелике переосмислення(перенаправлення) вашого вірша. Але це суто моє особисте.
"ВІН ЗНАВ МАЙБУТНЄ" Він знав чого хоче! Знав чого хоче не від життя, а знав, що хоче Жити. Саме тому людина сама будує свою долю, покора, то є прояв страху. Бо героїню ніхто не змушує нести чи не нести хреста, окрім власної совісті. А совість то є вихователька людини, як сутності. Отже наші вчинки будують нашу долю, відповідно життя. Осуд тут рні до чого. Ніхто не може осудити людину, окрім самої себе, бо сама людина прирікає себе чи то на страх, чи то на страждання, чи то на щастя... Що до чоловіка п'яниці. У нього своя мораль, навіть якщо це аморальність. І якщо він нехоче переосмислите своє життя, то дружина не взмозі що небуть змінити. Єдине, що вона може то це просякнутися душею людини, яка колись була рідною, тої людини, яка дала зачаток їхньої дитини. Людинг починається з атмосфери в якій виховується. Мені шкода дітей, яким бракує батьків, як єдиного спільного під назвою Любов. Та в будь якому випадку людину не варто жаліти, людину треба розуміти. І хто як не дружина може просякнутися тим глибинним розумінням душі близької людини, хто як не дружина може підтримати і тим самим допогти вибратись з прірви? Коли в людини проблема на психічному рівні, то проблема в голові на розумовій підставі і відповідно в душі на емоційній.
Не варто повчань. Просто я дозволю собі героїні порадити бути собою - врівноваженою, спокійною... люблячою, терплячою. Це не змінить чоловіка, бо він сам ма все щзбагнути) зате подасть правильний приклад і належне виховання дитині. Яка перейме у мами мужність та мудрість в житті.
З найкращими побажаннями, та сподіваннями на розуміння, Світлдана
Я поважаю думку кожної з вас. Лише хотіла сказати, може дещо не зрозуміло, що все в руках людини. І героїню. ніхто не вправі осудити через те, що вона зкине той хрест, і ніхто не вправі осудити через те, що вона його нестиме. Головне, аби вона особисто усвідомлювала свій крок і розуміла, чого хоче в житті. Ось, що я хотіла сказати, може такими словами буде простіше. З повагою, Світлана
Вчора від сусідки я почула таку фразу: життя несправедливе і таке жорстоке. Не хочеться зайвих просторікань, і зрозумійте мене правильно - життя прекрасне, тому, бо воно життя. І цим все сказано, бо то є дар від Бога. Випробування(хрести), то є милість Божа, бо Він випробує тих , кого любить. Але ми на те люди аби розуміти, що кожне випробування по-своєму особливе. Все залежить від тебе самого, від того, як ти вмієш нести хреста, а не тупо скорятися долі. Бо зрештою доля, це те саме "дерево" яке ти саджаєш, вирощуєш і відповідно збираєш плоди. Як жити? Є реалтний приклад - Ісус. Він не нарікав, не скрорявся, а просто ніс на гору свого хреста, бог знав, що це воля Його Батька, отже і Його. Та разом з тим ніс у Душі і Рай. Тому висновок такий: не той святий, що безгрішний, не той грішний, що осуджений. Бо все у руках людини. Тому героїні вірша раджу перестати страждати, перестати піддаватися болю, скорятися придуманій долі... раджу відчути спокій та рівновагу в житті і в собі. І не намагатись змінити чоловіка. Цього не станеться до поки він сам не усвідомить сенсу свого власного життя. Жінка(сім'я і є його сенсом). Терплячість то запорука успіху. Будьте сильні - терплячі і мудрі.
Що до рим. Інколим життя не в'яжеться римами, але від цього воно не звучить погано, я сказала б - оригінально. Тільки більше не треба слухати чужий біль....
А якщо глянути глобально, то нашим спільним домом є Всесвіт, на більш меншому мастабі - Земля. То виходить ми всі одна родина. Тому насамперед, не шукайте Світлану Кедик у написаному, а шукайте - Душу. Бо читаючи Читач відкриває грані, куточки, закуточки... власної Душі, поринає в неї.. намагаючись віднайти прекрасне. Це просто емоція, але нас тільки велична на скільки тобі дозволяє власне Я.
Дякую за перечитування, за вдгуки, за те, що Ви є.
З найкращими побажаннями. Усе попереду, сподіваюсь, Ви залишитесь Читачем Спогадів
Це вже як, сказати Винних взагалі нема, Є безмежне щастя – На руках маля. Певно із наснаги вилиту у спрагу, Із краплин і снігу зліплені в потіху, З сонечка промінчик, блиск із місяця сяйнув… так натхнення свіже вітер в кожного дихнув. Затріщали доли пошуку сердець – крихітний і ледь помітний… Та зізнайтеся, що кожен з нас був хоч трішечки вагітний.
Я підкралася тихенько, Вибачте, що лізу. Вже доросла, хоч маленька, Бо у казку вірю. Тож дитятко миле, Всі по черзі колихати Будуть трепетні мамусі І щасливі тати. Справа вийшла вже така, Бачте, як би це сказати… Танцювали «голяка» Всі без винятку на сайті. Розібрати у сп’янілім Стані хитрого екстазу Хто сполохав «гамір», Важко , я вам скажу. Тут подумалось таке: Нащо правду знати, Краще добрі мами І шановні тати, Будемо дитятко Радістю плекати. Буде все у нас уперше, Неповторно, як завжди. Бо любов безмежна, Як і малюки.
Дякую всім за увагу. "Кохання - велика сила.." Так! "Сподобалися рядочки омріяністю, закоханістю, домашнім затишком,нарешті, так і повіяло від них..." Сподіваюсь теплом...
"Спогад чи все-таки Мрія?" Ну що я можу сказати, окрім того, що ви усе самі прочитали і відчули. Колись то було мрією, а тепер - спогадом. Я щаслива і вам бажаю щастя, сподіваюсь своїми думками-почуттями, трішки наближу до вас його, усе інше у ваших руках, чи вірніше серці ідуші. Дякую за перечитування. До зустрічі.
"Я (пробачте за невігластво) не надто обізнана у релігійних питаннях, тим більше не дискутую на цю тему, бо серед друзів маю і мусульман, й іудеїв, й кришнаїтів, навіть атеїстів, то му не стану торкатись цього боку твору - не маю на це права! "
Не просіть у мене вибачень, і запам'ятайте: немає різниці яку ти релігію сповідуєш, важливо бути Собою - Людяною Людиною - любити Бога і ближнього свого. Розуміючи, що для кожного з нас поняття Бога це особливий стан спокою та рівноваги...
Дякую.
"З нетерпінням чекаю твоїх наступних СПОГАДІВ" Неодмінно будуть "А ще хочеться політати вдвох" Власне ми в польоті кожного разу, коли торкаєтесь поглядом моїх букв.
А розкажіть казочку, про маленьку дівчинку, яка народилася в мами і тата і була дуже гарненькою, росла щасливою та розумненькою... Хотілося б почути спів дідуся.
0
і за бантики також 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('