Вітаю, Василю. То ви зовсім поруч мене живете. Я - з Виноградова, а ви - З Іршавсього району. От як буває. Рада вас бачити тут. І буду рада познайомитись ближче з вами як автором, та з вами, як Людиною.
А тепер про вірш. Зараз мені не хочеться порушувати спокій вашого сплеску думок, хочеться просто перечитувати. Гарно, але сумно. Певно сум також по-своєму гарний. Дякую за вірш
У вас проста поезія, проста і легка. Так не кожен уміє, наче виливати себе на папір. Читаючи хочеться прокрастись мишкою у надра вашої душі, всістися там тихенько. Порадіти, коли вам радісно, посумувати, коли сумно... Дай вам Бог Щастя бо ви просто гарна людина Дякую за голуби голубині
Кать, Поведи його ранковими росами вмитими ногами босими. Розвій у полі як зіля трепетно-духмяного хмілю. Розчини простирадлом у своїх долонях, у тихому сплеску фантазій, іроній. Просто закутай русявими косами... просто мовчки в бентежному подиху закрути заметіль сніжно-казкового сну в звучанні пестливого цй ніжного - люблю. Мовчки. Завжди мовчки. Мовчання - це поцілунок :)))
Катрусь тільки залишайся собою , більше того з Ним.
Певно сайтівці і впізнають, та головне аби вона себе упізнала... чогось мені хочеться написати в Тобі. То нехай так і буде, але з величезною повагою.
Я не звертаю уваги на рими і їх правильне складання. Для мене твір звучить внутрішньо. У цьому відчувається якась тонка грань між близьким і водночас далеким. Якась певна ниточка з двома кінцями до яких так далеко одне від одного. Та враз сила захоплення породжує початок найпрекрасніших слів про Неї, вони в свою чергу - почуття. І нехай воно буде взаємним.
“Вони те, що Бог дав нам і тільки нам, і більше нікому. Як у вівтар храму НІХТО не може заходити, окрім посвяченої особи, так і до нашого ложа ніхто не має заходити, і нікого не потрібно запрошувати, бо це тільки для нас двох, і тільки для нас двох, і більше нікого.»
Це цитата Бабусі(Читач) на білий вірш "Воєдине". Аби правильніше дати зрозуміти усім наступним Читачам, з повагою до кожного моя відповідь Бабусі і просто всім:
Бабусю, які ЗОЛОТІ СЛОВА. Та може б вистачило і одного, того з якого все почалось – ЛЮБОВ. Сам Господь завів людину у вівтар Життя давши відчути благодать Своєї величної Любові. Він подарував Її всім, для кожної душі хоч краплину, але так, аби вистачало сили і самому Любити – Жити та радіти Життю. Ніхто не може заходити окрім посв’яченої особи і не заходить і не зайде, поки дороги до Бога не знайде. Бо те описане лише блідий відбиток, мов малюнок Любові на рівні Духу й Душі. То лише мозаїка, котру кожна Людина може скласти по-своєму. А автор(я) – може віддати творіння на осуд, а може подарувати, як часточку чогось значно більшо ніж фізичне кохання. Тому, люба Бабусю, дозвольте мені вишивати світ прекрасним…
І що тут дивуватись теорії виникненню фізичного всесвіту через вибух? То ж це Наднова Зірка.Наслідок: нова раса людей, таких, як я - літаючих на янгольських крилах Просто фантастика Дякую Тасю.
Катю. Не бійся свого Демона, не ховайся від нього. Він ніколи не робить тобі боляче, якщо ти сама його не примушуєш, вишукуючи в ньому зло. Навіть Демони і то Ангелами бувають. Що ж казати про людей, адже людина - Ангел+Демон. Посміхнись йому, твоя всепрощаюча Любов - сила. І не спіши бути дорослою, лишайся маленькою.... Коли падатимеш то Мама-Любов підкладе руку.:)) Щасти!
Тасю, ми слухали разом - я і доня. Гарно-прегарно, ніжно і мило... ну справжнє зимове сонечко грається зі слухом, прокрадається кудись глдибоко, туди де хочеться завжди слухати, тільки слухати... Дякую. Віка просить ще раз. Слухаюсь :)))
Ну що я можу сказати. Окрім того, що висловити своє захоплення творчістю талановитих людей. І приємно, приємно слухати і розуміти, що світ прекрасний такими людьми. Дякую усім невтомним творцям.
Найщасливіша Мама в світі. Мама і є Всесвітом для Дитини. Гарно. Зараз я вас бачу маленьким, грайливим хлопчиком і водночас сповненого життевим досвідом чоловіком.
Як би мені хотілося бути на місці автора Дякую, Вікторе. Ви як завжди, по-чоловічому вмієте сказати потрібні слова, бо вмієте відчувати. Адже це приємно відчувати себе героєм...
Такі хороші люди, як ти. Власне для мене всі люди хороші, тільки часом, вчинки необдумані. Але це вже філософія Ти милуєшся моїм клубочком, бо є частинкою золотої ниточки, бо тільки той хто має в душі прекрасне, може побачити прекрасне в іншій людині. Дякую за увагу. Зустрінемось незабаром.:)
Ну як же, я ж янгол Усмішки там у мене не вистачає, але нічого, віночок прикрашає. І будь ласка, звертайтесь до мене на "ти". А я люблю сцену зі сторони. У душі я актриса, моя вічна роль Любов. На сцені її грають інші, а мені призначено в житті. А ви не стидайтесь, а то як ми зустрінемось всі разом то співати доведеться наживо Успіху вам.
Та це й не дивно, Катрусю. Не переживай. Я й сама часом не можу відповісти Це пишеться з мене саме випливає, а я читаю і записую. Отак знаєш, мов ниточку витягую рядочки і намотую на творчий клубочок... Дякую
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('