Бажаю тобі, Олечко, казкової реальності, а ще - аби ти долучалася до її творення! Вітаю на Анумо, гарних вражень, щирих друзів і нових злетів душі Поетки!
А ти знаєш - що є в нас основою? Що є сенсом Господнього промислу? Кожен день нас усіх проскановують - Наші думи, бажання і помисли. Залишається грань незбагненою Поміж світлом і тінню одвічними, Наша кров, протікаючи венами, Нам життя по краплині відлічує. Стерто грані між днями і ночами, Між гріхом, що вростає у праведне. Що нам зорі ясні напророчили? Постелили б собі, якщо знали би... В цьому світі, зневірою зморені, Йдем наосліп крутими стежинами, І душа, мов землиця незорана, Прагне трішки зігрітись... Людиною. І нічого у цім дивовижного, Бо єдиною, всім зрозумілою, Є любов, що даруємо ближньому - Мова Бога і Всесвіту цілого!
А знаєш - сльози душу омивають Від скверни цього світу і облуд, Аби колись душа на вищий суд Прийшла ясніше зірки небокраю. Допоки на Землі - не осягаєм, Чому йдемо дорогами страждань, Де що не крок - то незбагнена грань На нас чекає...
А мені не довгий, мені якраз... повіяло водночас зимовою свіжістю і весняним пробудженням, пригріло літнім сонечком, замайоріло осіннім різнобарв'ям... уся палітра ЖИТТЯ! Дякую, Роксоланочко, за цю красу!