Шумить осінній дощ. (пробач, забув, він - зимній) Шукаєм в шумі площ натхнення рим нестримне. Чекаємо на сон, де звуки мелодійні сплітають в унісон думки меланхолійні. Що долі віражі? - Лише початок новий, де ми на куражі виходимо на лови: кохання, почуттів, для кожного відмінних... Хоч дощ осточортів, та й він приносить зміни. А суть хіба знайдеш? Любов збагнути важко. Віраж. І знов ідеш ловити синю пташку.
Дуже гарно, Наталіє. Мене такий сум в поезіях приваблює, бо люблю дощі.
Що ж вірш гарний. Інші лише почитаємо пізніше. Як промине Новий рік піде віршиків потік - шедевральні і нормальні, навть трішечки банальні, всіх зберемо на "Анумо", щоб було про що подумать, щоб було що почитати, з другом вдало віршувати. З Новим роком!:D