Ще так довго до світанку... Добре, що хоч світять зорі, Бо блукав би біля ганку Від безсоння я надворі. Бачу - світять, ну і добре, На душі спокійно стало, Порахую - їх там море... Спати піду, вже дістало.
Л*ється музика світлого Всесвіту, Розкриваючи двері для душ. Дуже гарно. Сподобалось Наталіє, щось в останньому стовпчику Ваш скрипаль і смичок порвав, трохи ноти погубив.
Запишу усі переваги, Замалюю недоречності, Наберуся я сил, відваги, Сформулюю для безкінечності Надкоротку, мов білітристику, Цю осінню характеристику.
Ти відкриєш мені своє серце? Простягнеш мені свої крила? Блискавицею в ярім герці, Подолаю тебе мій милий. Заберу у полон надніжний, Зачарую цілунків трунком... І у вітер хмільний та свіжий В небо здіймемось візерунком.
Я тепло їх давно відчуваю! - це про Ваші вірші, Наталіє. Феєрія почуттів. Дуже сподобалось. :hands:
Гарні в Білки іменини: Танцювали - мокрі спини, А співали - аж похрипли, Барабан побили й вікна... Гарно погуляли - в лісі всіх злякали - Думали облава, як кричали: Білці Слава. :) :) За віршик-усмішку - пять і ще трішки.
Славно пісня ллється, не дає всім спати, Про дівчину файну, як в горах смерічка. Зумієш, чи ні ти цю пісню вгадати, Про дівчину Ту, яку кличуть ... (Марічка). Без образ - це моя думка.
Ні, навпаки, любити людину велів Всевишній. Значить Добре. От суть вірша - глибша: все від різних віросповідань - "не то тепер, не то колишня" - малось на увазі реінкарнація душі (індуїзм), "перехрестя всіх доріг", "роздоріжжя" - різні релігійні течії, які протоптані багатьма поколіннями, а ще незвідане "космічне збіжжя", тому все це привело до висновку - вектор життя короткий серед всіх стежок і часу. То ж і писав філософам і людинолюбам для розуміння. А філософи частіше ставлять такі питання, на які відповіді знайти важко. Це не сумно, це важливо.