Мої спогади про Михайла Федотовича не є настільки багатими, як у деяких інших колег, котрі з ним спілкувалися значно більше. Проте, звісно, і мені є про що згадати.

Не скажу, що ми з паном Михайлом належали до одного товариства. Багаторічний, з великими перервами, досвід нашого з ним спілкування був різноманітним – від короткотривалих контактів як двох доволі близьких за поглядами людей до затяжних конфліктів. Проте ніколи ні він, ні я не переходили т.зв. червоних ліній, за якими – підлість, наклепи, оббріхування. Те, чим, на жаль, нерідко послуговуються чимало служителів муз. ... Читати далі