Гдаль Григорій Іванович (* 4 травня 1941 року, с. Човгузів — † 2006, Київ) — український поет. Народився 4 травня 1941 року в селі Човгузів Теофіпольського району Хмельницької області в сім'ї учителя. Трудову діяльність розпочав на київських новобудовах, служив у Радянській Армії. Закінчив Київське музичне училище імені Р. М. Глієра, Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого.
Поезія , що стала піснею
Весняний полон
Слова: Григорій Гдаль Музика: Костянтин Мясков
У весняному полоні Скачуть коні, буйні коні, Скачуть коні, гей! Грім весняний пестить гриви, Грім весняний просить зливи, Коні гей! Коні гей! Ронить небо блискавиці З висоти в глибінь криниці, Гей!
Зупиніться буйні гриви, Небо, небо кида зливи В груди! Та вже коні пролетіли, Й слухать коні не схотілі - Літо буде!
Де так буяли трави мовчазні, Взаємності зелене й спрагле диво, Лише на дні душі, на самім дні Ще гріє світ надія терпелива. Що знов політ з’єднає острови, Що це лише диявольська реприза, Хоч кислота іржавого заліза Вже і в мені труїть Гіркотний смак трави.
Петро́ Іва́нович Арте́менко (2 травня 1918, село Губське, нині Лубенського району Полтавської області — 5 квітня 1942, Лубни Полтавської області) — український поет, перекладач.
Віра Михайлівна Єніна (19 квітня (2 травня) 1906, Новотроїцьке — 26 листопада 1977, Київ) — українська радянська письменниця і поетеса, художник-графік, інженер-поліграфіст, перекладач, член Спілки письменників СРСР (з 1952 року), дружина поета Миколи Шеремета
Кириче́нко Фе́дір Три́фонович (* 2 травня 1908, Рашівка — колишньої Роменської округи Гадяцького повіту Полтавської губернії — † 27 квітня 1985, м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області),
... Читати далі
Микола Олександрович Василенко (*1 травня 1924, село Загорянівка Білозерського району Херсонської області) — український поет, прозаїк. Жертва Сталінських репресій. Лауреат літературної премії імені В. Мисика.
Микола Василенко
Балада про материнське серце Давно колись, де за рікою Шумів у заростях байрак І бігла стежка між травою, Красуню полюбив юнак. Але в красуні, як на зло Живого серця не було. Вона, де лози ситникові, Сказала якось юнакові: "Ти мною мариш. Бачу. Знаю. Але тебе я не кохаю. Відтоді буду вік твоєю, Як серце матері своєї За вибалок, де низка веж, Живим до мене принесеш". Зійшла на землю темна ніч, Заклуботали в небі хмари, Неначе там топили піч Вологим хмизом куховари. У вікнах вигасли вогні, Замовкло все в глибокім сні. Але юнак не може спати… До ліжка йде він, де вдова, Де рідна, ... Читати далі
Павло́ Микола́йович Гірни́к (* 30 квітня 1956, Хмельницький) — український поет. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2009).
Один з творів
* * * Слова і біль — матерія жива. В ній сховані великі таємниці. Вогонь із глини творить і дива, І горщики, і цеглу на в'язниці.
Засукуй рукави. Суши, вимочуй, Живими пальцями байдужість виминай. І ти побачиш, як скресають очі, Неопалимі, наче купина.
Якщо забракне сил у цьому герці, Якщо талант за кусень продаси, То попечуть на глечик твоє серце Палючі очі вбитої краси.
1983
-=------------------------
Яросла́в Іва́нович Павуля́к (* 30 квітня 1948, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області — 25 листопада 2010) — український поет. Член Національної спілки письменників України. Член Спілки українських письменників Словаччини.
Ві́ктор Миха́йлович Глу́щенко (*29 квітня 1939, Суми) — поет.
-=----------------------------------------------
Мірта́ла Сергі́ївна Пилипе́нко-Кардинало́вська (* 29 квітня 1929, Харків) — українська художниця, поетеса. Член Національної спілки письменників України. Творчий псевдонім — Міртала.
Одна з поезій
* * * Три — п’ять — сім — ніколи днів не злічим! Час не має межі — біжить — біжить — біжить — А що, як невпинний біг частин, електронів усіх на місці враз зупинити — чи буде час тоді жити? Невже у вагадловім кроці в його дерев’яній коробці шукати доказу вперто, що маємо час попереду, майнув він позаду і вмер, але ніби є й тепер, за годиною знову година? А може, і зовсім немає тих років, хвилин, годин, і час причалу не знає — стоїть без початку і краю?.. <
... Читати далі
Іри́на (Іраїда) Володи́мирівна Жиле́нко (*28 квітня 1941, Київ — 3 серпня 2013) — українська поетеса, дитяча письменниця, журналістка та мемуарист. Учасниця антиколоніального руху шістдесятництва, хоча залишилася «явищем не дисидентського, а суто літературного шістдесятництва». Була близькою із Євгеном Сверстюком, Опанасом Заливахою, Василем Симоненком, Іваном Дзюбою, Михайлиною Коцюбинською. Працювала у жанрі «міської української прози» в умовах форсованої русифікації Києва у 1980-тих роках. Авторка автобіографічної книги спогадів «Homo Feriens».
