Петро́ Іва́нович Арте́менко (2 травня 1918, село Губське, нині Лубенського району Полтавської області — 5 квітня 1942, Лубни Полтавської області) — український поет, перекладач.

-=----------------------------------------------------------

Олекса́ндра Семе́нівна Ванжу́ла (Федунець) * 1938, с. Велика Стадниця, Вінницька область — поетеса.

-=-------------------------------------------------------

Віра Михайлівна Єніна (19 квітня (2 травня) 1906, Новотроїцьке — 26 листопада 1977, Київ) — українська радянська письменниця і поетеса, художник-графік, інженер-поліграфіст, перекладач, член Спілки письменників СРСР (з 1952 року), дружина поета Миколи Шеремета

-=-------------------------------------------------------

Кириче́нко Фе́дір Три́фонович (* 2 травня 1908, Рашівка — колишньої Роменської округи Гадяцького повіту Полтавської губернії — † 27 квітня 1985, м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області), ... Читати далі

Микола Олександрович Василенко (*1 травня 1924, село Загорянівка Білозерського району Херсонської області) — український поет, прозаїк. Жертва Сталінських репресій. Лауреат літературної премії імені В. Мисика.

Микола Василенко

Балада про материнське серце
Давно колись, де за рікою
Шумів у заростях байрак
І бігла стежка між травою,
Красуню полюбив юнак.
Але в красуні, як на зло
Живого серця не було.
Вона, де лози ситникові,
Сказала якось юнакові:
"Ти мною мариш. Бачу. Знаю.
Але тебе я не кохаю.
Відтоді буду вік твоєю,
Як серце матері своєї
За вибалок, де низка веж,
Живим до мене принесеш".
Зійшла на землю темна ніч,
Заклуботали в небі хмари,
Неначе там топили піч
Вологим хмизом куховари.
У вікнах вигасли вогні,
Замовкло все в глибокім сні.
Але юнак не може спати…
До ліжка йде він, де вдова,
Де рідна, ... Читати далі

Павло́ Микола́йович Гірни́к (* 30 квітня 1956, Хмельницький) — український поет. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2009).

Один з творів

* * *
Слова і біль — матерія жива.
В ній сховані великі таємниці.
Вогонь із глини творить і дива,
І горщики, і цеглу на в'язниці.

Засукуй рукави. Суши, вимочуй,
Живими пальцями байдужість виминай.
І ти побачиш, як скресають очі,
Неопалимі, наче купина.

Якщо забракне сил у цьому герці,
Якщо талант за кусень продаси,
То попечуть на глечик твоє серце
Палючі очі вбитої краси.

1983

-=------------------------

Яросла́в Іва́нович Павуля́к (* 30 квітня 1948, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області — 25 листопада 2010) — український поет. Член Національної спілки письменників України. Член Спілки українських письменників Словаччини.

Декілька мініатю ... Читати далі

Ві́ктор Миха́йлович Глу́щенко (*29 квітня 1939, Суми) — поет.

-=----------------------------------------------

Мірта́ла Сергі́ївна Пилипе́нко-Кардинало́вська (* 29 квітня 1929, Харків) — українська художниця, поетеса. Член Національної спілки письменників України. Творчий псевдонім — Міртала.

Одна з поезій

* * *
Три —
п’ять —
сім —
ніколи днів не злічим!
Час не має межі —
біжить —
біжить —
біжить —
А що, як невпинний біг
частин, електронів
усіх на місці враз зупинити —
чи буде час тоді жити?
Невже у вагадловім кроці
в його дерев’яній коробці
шукати доказу вперто,
що маємо час попереду,
майнув він позаду і вмер,
але ніби є й тепер,
за годиною знову година?
А може, і зовсім немає
тих років,
хвилин,
годин,
і час причалу не знає —
стоїть без початку і краю?..
< ... Читати далі

Іри́на (Іраїда) Володи́мирівна Жиле́нко (*28 квітня 1941, Київ — 3 серпня 2013) — українська поетеса, дитяча письменниця, журналістка та мемуарист. Учасниця антиколоніального руху шістдесятництва, хоча залишилася «явищем не дисидентського, а суто літературного шістдесятництва». Була близькою із Євгеном Сверстюком, Опанасом Заливахою, Василем Симоненком, Іваном Дзюбою, Михайлиною Коцюбинською. Працювала у жанрі «міської української прози» в умовах форсованої русифікації Києва у 1980-тих роках. Авторка автобіографічної книги спогадів «Homo Feriens».

Одна з поезій

АВТОПОРТРЕТ

Ця мить — уже моя. Ніхто й ніколи

не відбере у мене цеї миті.

Над садом білим пурпурове коло

жахтить і ллється крізь багряне віття.



Не буде місця іншого ніде,

не буде часу іншого ніколи.

Люби мене під цим багряним колом!

І смійся, смійся, смійся, поки день!

День д ... Читати далі

І́гор Микола́йович Байда́к (* 27 квітня 1965, Хмельницький) — український журналіст, краєзнавець, поет, фотограф, колекціонер. Член Національної спілки журналістів України та Хмельницької міської літературної спілки «Поділля». Автор п'яти поетичних збірок, путівника «Стежками рідного краю» (2008), співавтор інформаційного довідника «Сатанів — місто-легенда, місто-курорт» (2007). Лауреат Хмельницької міської премії в галузі історії, культури та мистецтва імені Богдана Хмельницького (2009)

-=--------------------------------------------------------------

Трохи́м Петрович Блажчук (Огневик) (*14 (27) квітня 1904, с. Дзвониха, Вінницька область — †1940, Вінниця) — український селянсько-пролетарський поет, журналіст.

-=--------------------------------------------------------------------

Бортня́к Анато́лій Агафо́нович (* 27 квітня 1938, Олександрівка Тростянецького району на Вінниччині — † 22 липня 2009, Вінниця) — український поет, публіцист ... Читати далі

Мико́ла Костянти́нович Зе́ров (*26 квітня 1890, Зіньків — †3 листопада 1937, Сандармох, Республіка Карелія) — український поет, літературознавець, аналітичний критик, полеміст, лідер «неокласиків», майстер сонетної форми і перекладач античної поезії.

Одна з поезій

28 серпня 1914

З білявих хмар, із шовкових запон
Дивився місяць на стерню і поле;
Низами мла стелила довгі поли
І сяяв церкви вирізний картон.
Степ розповзавсь без міри й перепон,
Над ним склеплялось небо білочоле,
Мотались дзвоники, і Гуляйполе
У діл спускалось, оповите в сон.
Я думав: "Степе! За твоїм порогом
Що на добридень ’ддасть моїм тривогам?
Понура пустка? Темнота гірка?
Чи буде день, і світла бистрі скалки
Заграють синім усміхом ставка
На жовтім дні западистої балки?"
1.03.1933

-=------------------------------------------------------------------------

Олена ... Читати далі