Володи́мир Дми́трович Буря́к (Селіванов) (*7 квітня 1944, Дніпродзержинськ — 16 січня 2011, Запоріжжя) — український поет, прозаїк, літературознавець. Доктор філологічних наук, професор кафедри журналістики Дніпропетровського національного університету. Директор Інституту журналістики та масової комунікації Запорізького Класичного приватного університету.
Один із віршів
«Тихо в ескізі слов’янської ночі. Мудрі жінки на повалених вербах чоловіків вчать архетипам кохання. Місяць на днищі човна відбілює музейні сорочки і спідниці. І так хочеться невимовного щастя – напівмисок цілунку, соняшниковість утомлених персів… Все умовне. Якби Ви це знали – защібка б світу закрилась щільніше, затулила б тумани зневіри і тіла чоловічі пахли б свіжою вівсяною затіркою античних степів, завологою мрій про неповторність кохання, молоком і любистком стереотипів, сльозою рано втрачених творчості лі
... Читати далі
Євдокі́я Іва́нівна Антоню́к (по чоловікові — Гаврищу́к; * 6 квітня 1944, село Чорнокозинці, нині Кам'янець-Подільського району Хмельницької області) — українська поетеса, музейник. Заслужений працівник культури України (2010).
Одна з поезій
Серце б'ється й тріпоче в грудях, Наче спіймана в стрісі пташина... До села я долаю свій шлях, Де живе ще найближча родина! Рідні доли й горби зеленіють, Кличуть пішки пройти їх простори! Я лечу - мої крила міцніють, Коли бачу святі Медобори. Через Смотрич, Жванчик аж за Збруч Зринаю на хвилях солодкої мрії - Сон цей ловлю одна голіруч, Щоб прокинутись в тітки Марії! Зійду за селом, на фільварку. Трактори. Сохне свіже на току зерно! Сивий замок вітаю, столітню арку - З огруду легко збіжу в село! В сонячну з квітів й зарінків долину, З лісистих гір на берегах Збруча - Вітаю в здоров'ї кожну родину: ... Читати далі
Микола Пилипович Голей (5 квітня 1939, Бонарівка) — український поет, громадський діяч.
Із творчості
**************
Я з тобою не прощаюсь Моя мила Бонарівко. Я до тебе повертаюсь Хоч на серці гірко. Всі стежини, всі доріжки Не забуду я ніколи. Як я босими ногами Бігав там до школи. Народився «під Беріжком», Так місцевість називали, Чи то з Вуки, чи то з Горба Разом всіх депортували. Бонарівка. Бонарівко. У снах тебе бачу. Бонарівко, Бонарівко, Згадаю й заплачу.
Валенти́на Іва́нівна Давиде́нко (Осипе́ць) (*5 квітня 1955, Леськи) — українська поетеса, перекладач, журналіст, художник. Заслужений журналіст України (1998).
Одна з поезій , яка стала піснею
Хто запалює там ліхтарі, Крапа світлом на темне вікно, Наче тоншим за
... Читати далі
Леоні́д Ники́форович Го́рлач (Ковале́нко) (*4 квітня 1941, Ріпки) — український поет. Лауреат Шевченківської премії 2013 року за збірку поезій «Знак розбитого ярма».
Одна з поезій що стала піснею
Мамине вікно
Усе, що нами пройдено-прожито, Ми беремо в дорогу на добро. І пахне нам степами рідне жито, І б'є у згадки хвилями Дніпро.
Приспів: Хто в мандрах побував, Той добре знає, Що іншого нам щастя не дано, Коли на схилі серце зігріває Найближча зірка - мамине вікно.
Де б не були - у рідний край вертаєм, З дитинства дуже марячи крилом. І вічно ми до серця пригортаєм Жита, жита під маминим вікном.
Приспів.
Усе, що нами пройдено-прожито, Ми беремо в дорогу на добро. І пахне нам степами рідне жито, І б'є у згадки хвилями Дніпро.
Приспів.
-----------------------------------------
... Читати далі
Гумецький Модест (3 квітня 1842, с. Токарня Сяніцького повіту, тепер Польща — 9 грудня 1899, с. Ріпник, Сяніцького повіту) — лікар і поет.
--------------------------
Зві́рик Анато́лій Петро́вич * 1937, хутір Скалопіль, Вінницька область — український поет, прозаїк, сатирик, публіцист. Член Національної спілки письменників України (з 1967 р.).
---------------------------------
Калю́жна Галина Михайлівна (3 квітня 1958, м. Біла Церква — 17 березня 2011, Київ) — українська поетеса. Член Національної спілки письменників України з 1999 року.
Один із творів
Вечірнє небо догора. І сум огорне... Триває гра, одвічна гра У біле й чорне. Та несподівано зника Останній промінь - І розділяється ріка На біле й чорне.
Стихія ночі на межі Ріки і неба - Мене запрошує любов Пливти до тебе. Вона в обійми забере, Немов у човен... ... Читати далі
Дани́ло Іва́нович Кулиня́к (*2 квітня 1948, Старий Кропивник Дрогобицької — тепер Львівської області) — український поет, прозаїк, журналіст, публіцист, історик і еколог.
З творчості поета
З 25 до 29 квітня 1986 р. (під час ядерного вибуху реактора на ЧАЕС) був у відрядженні на Чорнобильщині.
СЕЛО ЗГОРІЛО…
Село згоріло у вогненнім вирі. На місці хат лиш димарі стримлять. Злетіла й церква полум’ям у вирій Тоді, коли із вирію летять. Велична, древня Воскресенська церква, Яка село вінчала Товстий Ліс. Коли побачив вперше — серце стерпло: Завершена краса! Була. Колись. Через десятиліт по катастрофі Вона згоріла, як згорає птах.. Лиш «саркофаг» стримить, немов Голгофа Полісся, що на атомних хрестах, її ж нема, згоріла. Відлетіла… Залишилась від неї тільки тінь Запечена, та згарище зчорніле, Та даху металеві мертві крила — Як докір для майбутніх поколінь. Оц
... Читати далі
