Рада визнала УПА, УНР та інші організації борцями за незалежність

Четвер, 09 квітня 2015, 13:45

Тама́ра Опана́сівна Коломі́єць (* 9 квітня 1935, місто Корсунь, нині Корсунь-Шевченківський Черкаської області) — українська поетеса, перекладач. Член Національної спілки письменників України (від 1956 року).

Із творчості

СТОЇТЬ НОВИЙ БУДИНОК

Я по вулиці іду,
Я співаю на ходу,
І підспівують дерева
За парканом у саду.
І вусатий садівник,
Що вставати рано звик,
Щось веселе замугикав,
Поливаючи квітник.
Підмугикує вода,
На листочках осіда,
А проміння у краплинах
Світлу райдугу гойда.
Я по вулиці іду,
Я співаю на ходу,
І усе-усе довкола
Вторить пісні до ладу.
Стоїть новий будинок.
До нього — сто стежинок.
А в ньому — сто доріжок.
Там тупця двісті ніжок.
Там сотня голосочків,
Дзвінкіших від дзвіночків.
Там всілись на полиці
Ведмеді і лисиці.
Там крейсер у куточку
Пливе по килимочк ... Читати далі

Тене́та Бори́с (справжнє ім'я Бори́с Йо́сафович Гурі́й; *8 квітня 1903, с-ще Покровське Катеринославської губернії (нині райцентр Дніпропетровської області) — † 6 лютого 1935, Київ, тюрма НКВД СССР) — поет, прозаїк.

Уривки з поезій

Цю весну сміюся і співаю.
Мчать, летять на борзому коні
Жовті жовтні, безтурботні маї,
Не мудровані і одчайдушні дні...
Не до діла скучив за своїми
Махряком і сіном запашним...
Сонце б’є хвостами золотими
І у небо с
иній лине дим...
-=------------------------------------------
.. Та сьогодні холодно і сумно
І чомусь минулого шкода.
Оглянуся
: хутко і столунно
В мертву прірву падають літа...
Все, усе тепер забути маю.
Ну, то що... минулого не жаль.
У куток найдальший заховаю
Бузинову люльку і печаль

-----------------------------------

Володимир Федорович Черепков (* 8 квітня 1947, Арт ... Читати далі

Володи́мир Дми́трович Буря́к (Селіванов) (*7 квітня 1944, Дніпродзержинськ — 16 січня 2011, Запоріжжя) — український поет, прозаїк, літературознавець. Доктор філологічних наук, професор кафедри журналістики Дніпропетровського національного університету. Директор Інституту журналістики та масової комунікації Запорізького Класичного приватного університету.

Один із віршів

«Тихо в ескізі слов’янської ночі.
Мудрі жінки на повалених вербах
чоловіків вчать архетипам кохання.
Місяць на днищі човна відбілює музейні сорочки і спідниці.
І так хочеться невимовного щастя –
напівмисок цілунку, соняшниковість утомлених персів…
Все умовне.
Якби Ви це знали – защібка б світу закрилась щільніше,
затулила б тумани зневіри
і тіла чоловічі пахли б свіжою вівсяною затіркою античних степів,
завологою мрій про неповторність кохання,
молоком і любистком стереотипів,
сльозою рано втрачених творчості лі ... Читати далі

Євдокі́я Іва́нівна Антоню́к (по чоловікові — Гаврищу́к; * 6 квітня 1944, село Чорнокозинці, нині Кам'янець-Подільського району Хмельницької області) — українська поетеса, музейник. Заслужений працівник культури України (2010).

Одна з поезій

Серце б'ється й тріпоче в грудях,
Наче спіймана в стрісі пташина...
До села я долаю свій шлях,
Де живе ще найближча родина!
Рідні доли й горби зеленіють,
Кличуть пішки пройти їх простори!
Я лечу - мої крила міцніють,
Коли бачу святі Медобори.
Через Смотрич, Жванчик аж за Збруч
Зринаю на хвилях солодкої мрії -
Сон цей ловлю одна голіруч,
Щоб прокинутись в тітки Марії!
Зійду за селом, на фільварку.
Трактори. Сохне свіже на току зерно!
Сивий замок вітаю, столітню арку -
З огруду легко збіжу в село!
В сонячну з квітів й зарінків долину,
З лісистих гір на берегах Збруча -
Вітаю в здоров'ї кожну родину: ... Читати далі

ТОДІ І ТЕПЕР!

http://www.uamodna.com/articles/ukrayinsjka-mova-za-400-rokiv-perezhyla-134-zaborony/?utm_source=daily&utm_medium=email&utm_campaign=20150402

Микола Пилипович Голей (5 квітня 1939, Бонарівка) — український поет, громадський діяч.

Із творчості

**************

Я з тобою не прощаюсь
Моя мила Бонарівко.
Я до тебе повертаюсь
Хоч на серці гірко.
Всі стежини, всі доріжки
Не забуду я ніколи.
Як я босими ногами
Бігав там до школи.
Народився «під Беріжком»,
Так місцевість називали,
Чи то з Вуки, чи то з Горба
Разом всіх депортували.
Бонарівка. Бонарівко.
У снах тебе бачу.
Бонарівко, Бонарівко,
Згадаю й заплачу.

-----------------------------------------------=-------------

Валенти́на Іва́нівна Давиде́нко (Осипе́ць) (*5 квітня 1955, Леськи) — українська поетеса, перекладач, журналіст, художник. Заслужений журналіст України (1998).

Одна з поезій , яка стала піснею

Хто запалює там ліхтарі,
Крапа світлом на темне вікно,
Наче тоншим за ... Читати далі