2.11. Не буде моря у твоїх вітрил.
Прибиття до хреста
Терпіння, і моя смерть відбувається згідно з правом. Правом, яке
встановили самі люди. Усі ці права ведуть лише на хрест, з усіх них
повстає хрест. Чи життя, котре тепер знищується, не нагадує хресної
дороги та хресної смерті? І мені без різниці, яку назву дадуть для
заспокоєння самопочуття: «операція», «переривання вагітності». Знаю лише
одне: я мушу померти, мене чекає смерть. Страшна смерть в нелюдських
тортурах зі свідомістю, що всі чекають, коли я нарешті зникну з цього
світу. Ісусе, котрий через смерть на хресті визволяє і з'єднує родини,
вчини щоб право мордування зникло з поверхні землі.
(Починаючи з цієї стації і надалі, мова від першої особи у вірші – матері ненародженої дитини)
Ісуса прибивають до хреста.
Ростуть Його, страшні й без того, муки.
Бліді, від болю скусані уста,
Пронизані цвяхами ноги й руки.
Чому? Чому мені не стало сил
Уберегти, відстóяти, любити?
Уже не буде моря у вітрил,
Бо до хреста весна твоя прибита.
В утробі убиваючи маля,
В душі вбиваєм Господа Ісуса.
Гріхом кривавим скроплена земля,
І ті гріхи примножує спокуса.
Мовчать від болю скусані уста,
Кричить моя найтяжчая провина.
Не розпочнеш із білого листа
Життя, убивши донечку чи сина.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
