Христе, Ти, підвішений над землею з хреста, побачив свою Матір і
учня, який стояв біля Неї і розпочав той дивний діалог, в якому виразив
свою волю: «Жінко, ось Син Твій», «Ось Матір Твоя». Ці слова додали сили
новому материнству і новому синівству. Марія приймає нас усіх за своїх
дітей, як прийняла Твого улюбленого учня Йоана. Чи і я, Господи, буду Її
дитиною? Христе, конаючий на хресті, котрі з Твоїх слів мають бути моєю
дійсністю: «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Отче, в Твої руки
віддаю Духа мого»? Мамо, я помираю, покидаю цей світ, так і не побачивши
його. Я помираю, бо ти так хочеш, але волаю до Бога: «Боже милосердний,
зглянься над моєю мамою, пробач моїй мамі, бо не знає, що робить». О
Мати страждаюча, будь Матір’ю особливої чуйності і любові до дітей
небажаних, для дітей відкинутих, для дітей з будинків малюка, дітей, які
не пізнали батьківської любові від своїх батьків.
Останній подих і остання мить...
Ісусе! Стільки витерпів з любові!
Чи тих страждань достатньо, щоб відмить
Планету від малят невинних крові?
Помер Ти і за мій найтяжчий гріх.
Ісусе Христе, що ж я наробила?.
Хіба тепер сховаюся за всіх:
«Вбивають інші – от і я убила»?.
Не виправдання – твердити собі,
Мовляв, тоді я вибору не мала.
Душа не заспокоїться в журбі…
Мене за те й саму убити мало…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
