Нд, 24.11.2024, 02:12
Меню сайту
Категорії каталогу
Кедик Світлана [96]
Поезія Світлани Кедик. Закарпатська область, Виноградівський район, село Букове.
Рошко В’ячеслав [26]
Кузан Василь [39]
Бабічин Юрій [10]
Вихованець Леся [1]
Ісаєвич Михайло [47]
Марина Алдон [4]
Пальок Анна [79]
Хланта Михайло [18]
Бурдюх Микола [54]
Наталія Степа-Пеньора [2]
Медвідь Марія [1]
Рибар Тетяна [3]
Опитування для Вас:
Чи є у Вашому н.п. поетична спілка, клуб?
Всего ответов: 342

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Закарпаття категорії та розділи української поезії, українська проза Кедик Світлана
 

Світлана Кедик. Поетична збірка "ЙОМУ"

Перейти (повернутися) до сторінки поезії Світлани Кедик можете ось за цим лінком

В години розлуки

Хмарина пропливає - я,
Лютує небо учорашньою
грозою - я,
Сильний вітер не вщухає -я,
Сонце бачиш над собою - я.
Суху траву ногами топчеш,
Утомився, прилягнув...
Сон охороняю, тебе поруч,
Бо люблю.
Я там, я тут, усюди,
У тому краю де ти будеш,
Мовчки Господа молю,
Щоб захистив тебе -
Того, кого люблю.

***
Я бачу гори вдалині,
Що тикають “носами” в небеса,
Простягнули пишнії хребти,
Сховавши сором у лісах.

Я чую, як шумлять гаї,
Як шумить вода,
Та лише на мить у світі тім,
Можу загубитись я.

Я бачу гори вдалині,
І як заходить сонце,
Як настає зоря...
Та наймилішими є
Ті “краєвиди” у котрих,
Усмішка твоя
Намалює сонце,
Намалює небо,
Намалює океани і моря...
Рай. А для мене раєм
Є любов твоя,
Майбутні прожиті літа.
Їх заплету вінком надії,
Єдиним на нас обох,
Щоб ми любов творили,
А в творінні з нами був
Би Бог.
(коханому чоловікові)

***

Я хочу, я хочу
Цілувати його очі,
Губами пестить тіло,
Я хочу бачить сни
Пророчі, де кохання
Не вмирало б, не
Жевріло, а вогнем
Палахкотіло.
Я хочу. Я повторюся
Ще раз: хочу, хочу...
І це не гріх,
Бо я хочу не лише
Для себе, я хочу для
Усіх. Та мої – його
Карі очі, буду цілувати
Тільки я, бо я хочу
Так. Хочу щоночі і
Щодня:
Цілувати його очі,
Губами пестить тіло,
Бачить сни пророчі, де
Кохання не вмирало б,
Не жевріло, а вогнем
Палахкотіло.

Коли ти смієшся

Коли ти смієшся,
Сяє все навколо,
Сяє все навколо
Веселково.
Сонячне проміння,
Гріє моє тіло,
А твоя усмішка –
Душу з глибини.
Коли ти смієшся,
Сяє все навколо,
Грають барвами
Веселки кольори.
Твої вуста солодкі,
Я лиш, буду цілувати,
І зовсім ненароком
Усмішку проковтну.
Ти мусиш знати,
Як я тебе люблю..
Коли ти смієшся,
Сяє все навколо,
Сяє все навколо
Веселково.
Сонячне проміння,
Гріє моє тіло,
А твоя усмішка –
Душу з глибини.

Малюю

Сонце в вишині,
Усміхається мені,
Посмішку його ловлю я,
Прикладу до серця, до душі –
Малюю.
Малюю небо,
Хмарини біло-голубі,
Малюю поле,
Малюю очі твої,
Твої і мої.
Сонце в вишині,
Усміхається мені,
Торкнулось пензля –
Яскрава тінь веселки,
На полотні.
Малюю небо,
Дощу краплини,
Хмарини сіро-голубі,
Малюю очі твої,
Твої і мої.
(пісня)

Я п’яна і німа

Я чую стукіт
Твого серця,
Ти поруч,
Але тебе нема.
Очі, як озерця,
Погляд, мов туман.
У ньому я гублюся,
Так затишно мені...
Твоїх очей боюся,
Бо вони мої.
Уже мої – твої очі і вуста твої,
Вони мої, бо я так хочу...
Чуєш, вони мої!
У них мовчання,
Я чую його смак,
Твого мовчання
На своїх вустах –
Терпкий, як у вина,
Але п’янію не від нього я.
Я п’яна, п’яна і німа.
Я п’яна і німа,
Коли ти поруч,
Коли тебе нема.

Я чую стукіт
Твого серця...
Малинові вуста

Я буду душу цілувати,
І буду пестити її...
Лише б знати, лише б знати,
Що то вуста твої.

Твої малинові вуста –
Мій вічний сон спокуси.
Твої малинові вуста
Мені ніколи не забути.

Не хочу прокидатись я.
Бо мій сон – твої вуста.
До них торкаюся губами,
І лечу попід небесами.

Захід сонця ріже очі,
У тій оранжевій імлі,
Твої вуста дівочі,
Вуста малинові твої...

Я буду душу цілувати,
І буду пестити її...
Лише б знати, лише б знати,
Що то вуста малинові твої.


І цілувати гріх

Твої вуста солодкі я цілую, бо гріх не цілувати їх. В своїй уяві я малюю, час прожитих потіх. І відчуваю - кохаю. Що зі мною? Кудись провалююсь, але не вниз, і не падаю - лечу. Мовчу. Поруч ти лежиш, дивлюся, до оголеного тіла горнуся... Так затишно мені. Так тепло у вогні любові. Чому? Бо той вогонь пече тобою.
Твої вуста солодкі я цілую, бо гріх не цілувати їх. Так затишно мені. І вдень, і вніч, і на зорі у тому домі пахне жаром - дивний аромат. Розпеченого тіла аромат прокрався крізь вікно, на дах дудинку виліз, і став хмариною земних потіх. Час пройшов - розсіявся туманом. Через аромат любові весь світ здається п'яним.
Твої вуста солодкі я цілую, бо гріх не цілувати їх. І цілувати - гріх. Грішу, а може, ні, не знаю. Просто віддано кохаю. Так віддано, що віддаюся, топлюся в морі відчуттів, на дно лягаю, але ти поруч - маленька течія серед морів. І ми пливем собі потроху, в свої х обіймах ти мене несеш...
Я завжди буду дякувати Богу, за те, що в моїм серці ти живеш.
Твої вуста солодкі я цілую, бо гріх не цілувати їх. І цілувати - гріх.

Перейти (повернутися) до сторінки поезії Світлани Кедик можете ось за цим лінком



Другие материалы по теме

Додав: svetakedyk (11.02.2007) | Автор: © Кедик Світлана
 
Розміщено на сторінці: Збірки поезії, поеми, Кедик Світлана

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 6903 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
avatar
1 karas • 19:16, 16.07.2013 [Лінк на твір]
Знаєте які ці різносмакові оповідки , часом просто дивуєшся фантазіям людини яка щиро розповідає про своє життя. ДАрма захоплюватися тільки своїми витворами , часто мистецькими , хоч деколи й ні ( я це про себе ). Мабуть більшість людей просто розважається з віршами , чи у віршах , і ніяк не збагне - що кожне слово - це дух який ширяє навіть тоді коли нас вже поблизу немає. Ми захоллюємося дурними балачками , а час втікає , душа смутніє , і чомусь згодом і надхнення минає . А я знаю чому - бо треба частіше ділитися усім - і добрим і поганим , як сказано , не памятяю де , - розділене добро - вдвічі більше , розділене горе - вдвічі менше , чому ми не хочемо ділитися ...
avatar
0
2 iv-ann • 18:17, 16.08.2015 [Лінк на твір]
Так багато віршів , так багато змісту душі , а де ж сама авторка , давненько її не чутно , адже змінилися слова , почуття можливо ще більше вдосконалились , а непоганенько було б ще щось послухати , адже дар віршування не минає , може просто він затих , хотів би бути вітерцем щоб розворушити творчу душу ...
avatar
0
3 spydut • 11:39, 04.07.2021 [Лінк на твір]
І добре тим хто знає про любов , хто вміє щастям людям признаватись радіти разом так приємно знов і знов , любо це сила світі що уміє людей до всього кращого все надихати й надихати ...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в словах пана Бутусова - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz