Прослухати пісню:



На весні заходився дід,
Біля сажівки коло хати
Городити новенький пліт,
Яблуневий садок саджати.

Хоч і тягне уже земля,
Так до себе, що навпіл гнеться,
Але ж час не прийшов, мовля,
Душу лиш зачепи – озветься.

Та хіба ж є у неї вік?
Задля чого? Зламати крила?
Недолугий, незграбний лік,
Кругообігу бога Ярила.

Статки, речі, скарби…Пусте…
Краще все ж по собі лишити,
Дивне яблуко золоте,
Та під яблуню – дрібні квіти.

Отче наш…і до праці ген,
Перші садженці, ніби брама,
Так напевне із давніх давен,
Розпочавсь родовід Авраама.

Ходить дід між малих дерев,
А чи встигнуть його догнати,
Чи скоріш відболить, забере,
Путь останній навік із хати?

Кожний подих і кожна мить,
Можуть стати колись останні…
Посади яблуневий цвіт,
Та живи у його буянні…