Простягаєш до мене душу? Та вона й так до мене лине – Крізь пустелі світів облудних, крізь холодне світіння зір. І щомиті ця рідність дужча і зростає вона невпинно, Це подібне на справжнє чудо, хочеш вір в це, а хочеш – не вір.
Вірш присвячений повстанцям ОУН-УПА: Круку Івану -Барановському та Оксані - Ользі Вітяк. Основою до створення вірша послужила реальна подія задокументoвaна очевидцями і викладена Ю. Борцем.
