Думками
В Улючі присів
В осінній ранок
І все бачу
Селом іду
Здається чую
Як кругом мене
Небо плаче
Дощем осіннім
І імлою
В думках іду
В думках стаю
Щоб відпочити
Відпочину
На Дівину
Я зір свій кину
В думках
Осіннє
Раннє

======== >

Минуле спить
Я там летіти хочу
Шепотом мрій
На крилах правд і віри
Осіннім днем
Минати стежки ночі
І знати ціль
Куди йшли богатирі

Я маю те
Що Бог мені дарує
Тішать мене
Всі правди які знаю
В життя іду
Повірте не сумую
Зі мною Бог
Якому довіряю

======== >

чи можна забути те що наше рідне
чи можна забути історію свою
чи можна сказати що я себе гідний
бо чуже кохаю а своє люблю

весь час я шукаю дороги як жити
бо я християнин син рідних церков
з яких я читаю що треба любити
всіх ворогів наших хоч п’ють нашу кров

коли я забуду що я християнин
коли я забуду ким були діди
то діти в майбутнє нести будуть рани
а світ скаже внукам що ви сироти.

В Бога буде той багатим

Який зможе дарувати

Добре слово добру раду і любов

Хоч в невіруючих втратить

Перестануть шанувати

Лиш Бог вчує суть його всіх молитов

Хто живе як вчила мати

Щоб не брати а давати

Цю науку все життя нести готов

Хоч будуть з нього сміятись

Може й каміном кидати

Він все те терпіти буде за любов.

02.11.2007р.

Боже дякую тобі
за храм душі
за твердиню надій
за те що ти
світлом моїм
на дорозі
до незбагненої правди
завжди
коли промию очі
в дзеркалі минулого
бачу себе

===========>

Вставлені предками хрести
Говорять що ми там жили
У тій церковці всі сходились
Щоб несли Богу молитви
Нині як бачиш нема сили
Щоб воскресити тамті дні

Чому це так чому це так
Дуби валяться гнуться липи
Десь дятел кує в гілляках
Може шукає свого я
А ми затратили свій шлях
Нині живем мов ті каліки.....

(продовження твору - на наступній сторінці)

Молитва давала надію
Надія у небо вела
Любов захищала нам мрії
І так тривало життя

Молитва душі наші гріла
Сердець материнських вогнем
І це була наша сила
Завдяки якої живем

Молитва у вечір і рано
В похмурий чи сонячний день
В роки коли все забрано
Й заказано рідних пісень

Молитва в душі процвітала
В роки геноциду й брехні
Бог чув їй і ми не пропали
Серед чужих в чужині

Тому молімось всі нині
До Бога і наших святих
Щоб ДОБРЕ жилось в Україні
Не для олігархів а ВСІХ!
24.09.2007р.

В друге читаю думок суть
Яки колись розлив горами
Вони ідуть вони пливуть
А я питаю словом мами
Кому вони і що несуть
Правду яку вивчав роками
Чи вони її збережуть
Я всіх їх так як колись чую
Хоч роки безупинно йдуть
Я тим що знаю їх годую
А шлях яким вони ідуть
Є стежкою бувшої драми
Яка Карпатами мандрує
Щоб відпочити десь на грудь
Мою все немічну сідає
Незрозуміле там сидить
Воно з думок його читає
Нездійсненої правди мить
Тому як бачите болить
Коли то рідне пропадає
У час як правда наша спить
В могилі без свого хреста
Вона терпить а це тяжить
На немічнім ще нашім Я.