зимa зимo, зимo! вже доволі! йди від нас у чисте поле! ми втомилися від снігу! від зимна' і від вітрів- ніхто ж тебе не хотів! замість золота- те срібло, все прозоре та холодне. ми втомились від сніжинок, від бурульок і льодинок, від всього, що ти нагнала, сонця нині нам замало! нам тепла треба й погоди, щоб плигати й забавлятись на подвір'ї без нудьги, щоб трава була зелена на усіх лугах й теренах, щоб дуби зазеленіли і усім нам розповіли, звідкіля летять лелеки, чи домівки їх далеко, чи у нас тепла задосить- слухай, зимо! Весень просить.
Ivan Petryshyn
пройшло Різдво, католицьке, над-строге,
і Рік Старий спинився пред порогом-
а далі- зась! Новий вдягає шати,
сліпучо-білі, а Зима не хоче дати
погідних днів: то- вітер, то - дощі,
хтось сьорба борщ, а хтось смакує щі,
хтось слуха музику вночі,
хтось мучиться в безсонні трудно-спиннім,
хтось тішиться, що небо синє,
а хтось кохається у мові,
чи в колядах,
у - когось, раптом, кругла дата,
у когось- із трибуни- річ завзята...
ну, словом- свята, свята, свята-
збирання складників
в крамницях і льохах,
аби тих страв було дванадцять
на усю челядь й на гостей...
а, за вікном, Вітро-Борей
вітає посвистом людей.
Іван Петришин, ПСШІ
Осінь ніби минула, але досі таке відчуття, що після холодних дощів варто б було прогулятися парком. Пофотографуватись серед опалого листя, цілуватись на прохолодній лавці, і як колись після випитого портвейну закрутитися в танці... жовтень 2011.
