|
|
В розділі матеріялів: 1158
Показано матеріялів: 121-140 |
Сторінки: « 1 2 ... 5 6 7 8 9 ... 57 58 » |
|
А може я, окрилена тобою,
Розправлю плечі вітру-як і ти.
|
Не журись тепер, дівчино,
Бачиш, я з тобою!
Є для радості причина,
Тож не будь сумною.
|
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Наталія Погребняк
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Надежда
|
Дата: 02.12.2016
|
|
***Першогрудневий сніг…
 |
Першогрудневий сніг...
Другогрудневий дощ...
На бистрині доріг.
У велелюдді площ.
Стріхами парасоль.
Кронами голизни.
На перехресті доль -
там, де боги і ми...
|
|
|
 |
О, дівчинко з блакитними очима,
ця осінь дійсно трохи дощова.
Та хто сказав тобі, що це - причина,
щоб перестати вірити в дива?..
|
|
|
 |
Під ноги знов осипалося листя
старенького горіха край межі,
тепер йому від холоду не спиться,
їдка печаль осіла на душі...
|
|
|
.
 |
Ще маю надію на осінь,
на жовті листки і амвони,
де сірі усілись ворони
і чогось у Господа просять...
|
|
Пісня "Несподіваний дощ" на слова Н. Волошко, музика А.Черняхівського, виконує І. Беза
| сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Анатолій Черняхівський
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
suziria
|
Дата: 21.11.2016
|
|
 |
Нехай довкола невблаганна осінь
на стежку ранку вимітає сум,
іще шукає в посивілих росах
обіднє сонце спізнену красу...
|
|
|
 |
Отак минає все -
і світле, і не зовсім.
Щодня нові есе
на вікнах пише осінь...
|
|
|
Сніг білий в душу віє заметіллю
І серце знову холодом стиска,
Мов свіжу рану посипає сіллю,
Чиясь чужа невидима рука.
|
 |
Перший сніг. Вечірнє місто.
Серцю в грудях тісно-тісно.
Вікнам чорним дивовижа -
першосніжжя біла крижма
пеленає все довкола...
|
|
 |
О, ці похмурі дні, ці сльози ясенів
стежками опечаленого скверу.
Мов тьмяні ліхтарі ці відблиски вогнів,
що так, було, просились до етеру...
|
|
|
Ось вже блукає осінь містом.
У парках вітер шарудить.
Із листя жовтого намисто
На сонці за вікном блищить.
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
