Панна осінь
Золотокоса панна осінь,
Начепила діаматове намисто.
Викупана в сріблястій росі,
Стоїть красується урочисто.
Ця дивожна майстриня,
Багряний килим простелила на землі.
Деревам шовкове вбрання пошила,
Одже панна має права свої.
Але налетів вітрюган гуляка,
Вітам щось він шепотів.
А потім загомонів забіяка,
І шовк додолу полетів.
Затанцювали золотобагряні листочки,
З ними грається назойливий вірісько.
Покотились в долину сумні клубочки,
Нещасті знають, що холод близько.
Осінь золотокоса захитала головою,
Навіщо губиш красу друже.
Зареготов вітруган, зашелестів нам вербою,
Незабаром зима і казка інша буде.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
