Знаєте,п.Дмитре, мені сподобалась така категоричність у ваших словах, можливо, наші думки співпадають, але життя - це не тільки чорне і біле, але всі кольори веселки, і їх відтінки... а смерть - це тільки перехід з одного життя у друге, бо душа невмеруща...
"Ах, ця діва-мольфарниця осінь!" тільки за ті слова, що так стисло і так феєрично описують осінь ставлю не говорячи вже про цілий вірш, який заслуговує 10х по Потонула у вірші...
Так, заворожуючи, починається вірш, та й ще картинка така цікава, що підсилює відчуття містики, чогось такого недосяжного, яким і є наш сон. Дуже сподобалось!
Я не читала, п.Роксолано, я чомусь його співала. З перших рядків прийшла мелодія і я, забувши про все на світі, виспівувала коло компа, підбираючи тональність. Ульотно виходить! БРАВО!!!)))))