Тема вірша - болюча і у суспільстві є така гостра проблема, але, як мені здається, вона зараз у своїй кульмінаційній точці, і з приходом Божої Всеосяжної Любові, відпаде за непотрібністю. Переорієнтувати всіх допоможе Бог, звичайно, як ми будемо допомогати.
Дуже Вам вдячна за таке високе звання і репутацію! Щира і добра Ви людина, п. Галино, і такими, як ВИ, уже повниться, не тільки наша Україна, але й вся Земля, тому, що добро, хоч і повільно, зате, впевнено йде до перемоги.
Я також себе не вважаю поетом, але вірші народжуються у моїй душі і я їх записую. На цьому сайті я багато дечому навчилася, і вірші мої вже стали не такими кострубатими, як були спочатку, але вчитися ще мені, і вчитися... Милостиво прошу на наш сайт! Тут Ви знайдете однодумців, друзів і порадників, якщо, звичайно, Ви цього забажаєте. Про вірш скажу, що емоційно, він мені дуже сподобався і тема класна. Дерзайте! Наснаги!
Дякую, п.Валентино! Пізнавальна і дуже цінна інформація, але, попри, всі старання соціологів з визначенням відсотків за і проти, закон про двомовність прийнятий. Ті, яких Ви правильно назвали, "мудозвони" не беруть до уваги бажання народу, а роблять своїм "богом"... От би їх так взяти і викинути за межу, як Ви кажите, я з Вами...
Знаєте,п.Роксолано, читаючи Ваші вірші, я чомусь думаю, що мову свою знаю поверхнево, бо у Вас стільки нових слів і метафорів, що голова йде кругом, але в цьому і є Ваша індивідуальність.