Не треба слів у розпачі казати, Не треба слави і брехні зі шпальт від когось, Все, що я мав, я все віддав, забрати Не зміг нічого! Та от тільки голос...
Все віддаю.... Хапайте! Ріжте! Наче, В останнє, та причетністю пишайтесь! Лиш голос - мій. Він тільки мій. Пробачте. Лиш пам’ятайте, тільки не цурайтесь...
Я все лишив, не взяв туди з собою, Пісень, віршів, альбомів і гітари, Та все ж буває, ранньою порою, Мій голос будить знов динамік старий...
Я баритоном лину крізь мембрану! Туди, де рани серця так ятрили! Мій голос - мій останній путь в нірвану! Туди де світ, де попри все любили.
А хіба такими піснями їх автори не показують свою причетність до творчості Володимира Семеновича?.. Виконання сподобалося, до тексту є зауваження, та вже нічого не зробиш, адже пісня побачила світ...
дякую за коментар...питання про причетність - це я так зрозумів - докір автору у спекуляції на імені, про яку він же і говорить у пісні?...якщо так - не мав наміру спекулювати...проте...маємо те що маємо. кожен має право висловити свою думку і бачення...ви побачили так...я бачу інакше...щодо зауважень до тексту - виказуйте, ще можна багато чого зробити...немає межі досконалості))))...
...гучномовець та динамік речі різні)))...хоча теж варіант..)) дякую...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
