Розділене суспільсво вже, Задимлене в страху давно, Життєве слідство не мине- Всіх наших дій, гниле зерно.
І все, що світле і святе, Зіткнеться з скелями брехні,
Бо правда більше не росте, У ці пусті, буденні дні.
Бо біла , біла акварель, Що капнула на полотно , Де тільки чорний лиш коктель, Потопить біле, все одно.
|