"у пору зрілості осмислено ввіходять мої прадавні недоторкані луги…" Я ніби побувала в дитинстві. У мріях полетіла на луги, де так цвіли петрові батоги...
Мені сподобався вірш, п.Василю! Тільки одна фраза, як на мій погляд, не дуже звучить "На жаль не кожний зберіг", а якщо сказати так: Хто в душі не преберіг, як на Вашу думку?
Гарно! Мені сподобався вірш, але, як кажуть, не треба спішити поперед батька..., та й чи потрапимо у те святе місце, що так мріємо, яке треба заслужити саме тут, ще на землі...
Дуже світлий, обнадійливий, оптимістичний вийшов Ваш вірш. Мій вірш з Вашим перекликаються, маю на увазі тему, бо поетично, далеко куцому до зайця, але все ж закінчення десь на одній ноті. Приємно було читати
Вітаю, п.Олено, на нашому сайті! Сподіваюся, що тут, Ви, знайдете хороших друзів і порадників. Бажаю гарного спілкування і нових віршів! Тепер, власне, про вірші. Мені сподобалися всі вірші, тому, що вони дуже щирі і в них сяє світлий промінь позитиву.
У чистий простір, у прозорі Небесні далі, час іде… Де сяють діамантні зорі, Де будучність казкова жде. Ми всі крокуємо у Всесвіт... Сама стараюся і всіх закликаю: Давайте думати позитивно! Все залежить від того, як ми будемо формувати свої мислеобрази. Ми зараз всі живемо, виключно, у негативі, а кому це на руку?
Земля для нас ознаки ясні Несе у хвилях. Звук зове, Щоб мисле образи прекрасні Дороги слали у нове. У чистий простір, у прозорі Небесні далі, час іде… Я дивлюся на цю тему трошки оптимістичніше, бо нічого "просто так" не буває і ми, з вами, живемо у такому цікавому, непередбачуваному світі також не просто так...