Здається, іноді звання «патріотизм», Чи не образа, дикий архаїзм. Але, на щастя, волею Творця Нам Українські вкладені серця,
І наша мова, вільна, наче птах, Несе любові слово по світах. Сопілки спів, калинові гаї, Лелека – символ щастя у сім’ї,
І вишиті барвінком сорочки, і з вічності у вічність – рушники. В усі часи той звався – патріот, Хто шанував країну і народ.
(Чи справжній патріот в своє подвір’я перетворив би, нишком, Межигір’я..).
***
В Межигір’ї тиша, Межигір’я спить, На порозі хати наш гарант стоїть. Погляд переможця вперся у зірки: - Ось вам, запорожці, предки-козаки.
Орлики, мазепи, - всіх я обскакав, Витяг чуб з халепи, ворогів здолав! Мріяли про волю, - я її здобув!.. Раптом, край гольф-поля шепіт він почув:
«Гей, прийом, как слышишь, на посту нє спать, Шеф с забоя вышєл яйца почесать.» (Це ж які зарплати платять за оце, Щоб охороняти владнеє яйце).
Сильна і велика в президента рать,- Тільки ж від зневаги як охоронять?
***
Я Ангела побачив уві сні, До мене промовляв він тихо –тихо. Дивився в очі я його ясні, І зрозумів, що відверне він лихо. Мій сон тривав, здається, мить одну, Але слова у пам’яті лишились… Вже ранок за вікном, немає сну, - А на папері ці рядки з’явились: - Я – Ангел твій! Господь мене послав, Щоб я життя зберіг Йому на славу! Щоб я про дух зневірений подбав, Надію дав на добру Божу справу! Я поруч, - тільки руку простягни, Я біль потишу і душі, і тіла. Любов Господню серцем осягни, Хоч тіло, і душа твоя зболіла. Поклич мене, хоч криком, хоч в думках, - Я біль і смуток донесу до Бога! Того, хто Шлях шукає по стежках, Чекає світла, праведна дорога. Я – Ангел твій! Тримайся за крило Важкий тягар якщо несила, Дозволь утерти сльози, і чоло, І віруй, що Любов тебе зцілила!
***
Материнське Слово.
Сину мій, народжений в муках і любові, Серця крик почути спробуй в материнськім слові, Біль душевний зі сльозами вилити несила, - Я ж у Долі тільки щастя для тебе просила, Я твої малі долоні у своїх тримала, І важкі, мов з гір каміння, негоди долала… То, невже, моє дитятко, марно я трудилась, Щоб твоє життя, мов скельце, на друзки розбилось? Не віддам тебе, мій сину, безжальному звіру, Віджену від тебе лихо і чорну зневіру, Я Любов’ю твою душу зцілити зумію, - І в твоє зболіле серце я вкладу Надію!
Цікава і пізнавальна мандрівна вийшла поміж рядками Ваших віршів, пані Олено! Я переконана, що сайт Анумо лише збагатиться, отримавши такого Поета на своїх сторінках.
Вітаю, п.Олено, на нашому сайті! Сподіваюся, що тут, Ви, знайдете хороших друзів і порадників. Бажаю гарного спілкування і нових віршів! Тепер, власне, про вірші. Мені сподобалися всі вірші, тому, що вони дуже щирі і в них сяє світлий промінь позитиву.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
