Я вкладала мрію в точні рими, - а вона спливала між рядками. Я її ховала за складними металево-грізними замками, а вона проходила крізь стіни і наскрізь дивилася у душу- не хотілось в рамках їй постійно стримyватись і тягнути ношу сухо-прагматичних розрахунків в тісно-догматичних замиканнях, а вона хотіла поцілунків, cтвердно голосила про кохання! Не втекти від забаганок мрії,- як її не скроюй під стандарти. Хтось малює дрібно карту Долі в грі отій їі лягають карти. Є свої у неї цифрозвуки, вишні злети і своя програма - а ти стій, заламуючи руки... В тої Долі жалю ані грама!
Час біжить невблаганно крізь мізки, Не збагнути - де сон, а де яв? Світло істин, здається, вже близько, Світ втомився від протистоянь. Хмари в небі блукають безтямно, Обпікають жалі, як вогнем, Залишаю всю Суть між рядками - Чи колись її хтось осягне?...
Як завжди, гарно, Роксолано. Талант є талант, його не сховаєш. :-) Не хочеться до Вас чіплятися, але так тихо, на другому плані відзначу, що "душу" - "ношу" - не римується. Ну, це - дрібничка, але й тільки Ваше вирішувати, як вчинити з цим чудовим віршем. !!!
Дякую , Вікторе...але ж і самі знаєте: ті висоти- така відносність
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
!!!
Вишукана поезія! 
