Я вкладала мрію в точні рими, - а вона спливала між рядками. Я її ховала за складними металево-грізними замками, а вона проходила крізь стіни і наскрізь дивилася у душу- не хотілось в рамках їй постійно стримyватись і тягнути ношу сухо-прагматичних розрахунків в тісно-догматичних замиканнях, а вона хотіла поцілунків, cтвердно голосила про кохання! Не втекти від забаганок мрії,- як її не скроюй під стандарти. Хтось малює дрібно карту Долі в грі отій їі лягають карти. Є свої у неї цифрозвуки, вишні злети і своя програма - а ти стій, заламуючи руки... В тої Долі жалю ані грама!
|