Я вкладала мрію в точні рими, -
а вона спливала між рядками.
Я її ховала за складними
металево-грізними замками,
а вона проходила крізь стіни
і наскрізь дивилася у душу-
не хотілось в рамках їй постійно
стримyватись і тягнути ношу
сухо-прагматичних розрахунків
в тісно-догматичних замиканнях,
а вона хотіла поцілунків,
cтвердно голосила про кохання!
Не втекти від забаганок мрії,-
як її не скроюй під стандарти.
Хтось малює дрібно карту Долі
в грі отій їі лягають карти.
Є свої у неї цифрозвуки,
вишні злети і своя програма -
а ти стій, заламуючи руки...
В тої Долі жалю ані грама!
| 
та
у Вас 
0
!!!
Вишукана поезія! 
