|
У відлунні минулих трагедій шукаю підказки,
На вчорашніх снігах - слід , котрий
приведе до межі,
Де любов все простить, де так легко ходити без маски,
Де в театрі Життя я не гратиму ролі чужі.
У відлунні жалів залишилася крихітка світла,
Що розтопить в душі лід моїх споконвічних зневір.
Може, ще віднайду я того, хто мене воскресити
До життя знов зуміє і серцем промовить «Повір!».
У відлунні дощів відшуковую те, що зосталось
Від сердечних розп'ять на хрестах розставання і зрад.
Закарбую ЛЮБОВ я навіки на долі скрижалях,
Йду на сяйво зорі і уже не повернусь назад!
| 
у Вас 
0
