В країні розруха й бедлам, В країні лиш злидні і горе, Відкрито нам кажуть: - «Фік вам!» Хвилюється збурене «море». Не все, можна взяти в боях… Збудити свій дух зубожіння, Побачити, з Богом, свій шлях, Для всіх нас потрібне прозріння.
Покоління за поколінням змінює свій світогляд і змінює світ. Ось і у вашому вірші є дуже значима фраза "Ми кращого варті." Все залежить від нас самих ось, що сказав Гнат Голка: "Майбутнє творять не політики і товстосуми, а художники і поети, не війни та революції, а краса і мистецтво, не гроші та ресурси, а Слово і ще раз Слово."
Читаючи початок вірша я подумала, що це є тверезий погляд на життя, і обіцянка для коханої людини, але закінчення мене геть збентежило, адже де троє, то вже не любов.
Цікавий вірш. Правда важкий для мого розуміння, дещо розумію, дещо ні. Наприклад: "На полі бою вже сидять ворони, Останній камінь в серце полетів. Але за що? О Боже!!! В ранах стогне Наївність світлочола… Дощ із слів" На полі якого бою сидять ворони? Останній камінь хто кинув, і в чиє серце полетів? Бог-Абсолют, Творець! Ввесь світ створений Ним, живе і чітко працює, а негаразди, які у нас є ми створюємо самі, а Господь все робить правильно, і для нашого блага. Толкую, як розумію, вибачте.
Тему, п.Світлано, ви зачепили дуже болючу, а форму хотілося б трошки підтягнути. Пропоную своє бачення для закінчення першого вірша "Наш час, і ми з ним тет-а-тет. По поводу другого вірша читайте ПП.
Можна писати і рахувати, Та брехні краю вже не видати… Тільки у Бога, ми просимо долі, І владу правди по Його волі. Вбити неправду на білім світі, Поможи, Боже, люблячим дітям! Благаймо Бога, просімо нині, Доброї влади на Україні!