Тему, п.Світлано, ви зачепили дуже болючу, а форму хотілося б трошки підтягнути. Пропоную своє бачення для закінчення першого вірша "Наш час, і ми з ним тет-а-тет. По поводу другого вірша читайте ПП.
Можна писати і рахувати, Та брехні краю вже не видати… Тільки у Бога, ми просимо долі, І владу правди по Його волі. Вбити неправду на білім світі, Поможи, Боже, люблячим дітям! Благаймо Бога, просімо нині, Доброї влади на Україні!
Якщо це, як я розумію для " її величності Поезії," то це круто, але чому "зоря, що згасає," адже від коли було винайдено письмо поезія не згасає, та й до письма люди спілкувались нею. Ну, а якщо ні, то щось дуже особисте.
Мені дуже сподобався вірш, і я поставила 5, хоч він і не досконалий, але кому, як не мені знати, як важлива підтримка для початківця, і взагалі для нас людей. ( мойому- моєму).
Тепер з-під царського вінця На мене дивиться й моргає. Сіянь її торкнулась до лиця, Голубить ніжно, й серце крає. Ось так я побачила вашу зірку. Якщо вона "Взяла під царство усю природу," то чому вінець перловий? Я про такий взагалі не чула, що це за штука? Розкажіть.