Інколи,пане Якове,так буває,що муза залишає нас,принаймі ми так думаємо.Насправді вона недалеко і ніколи не полишає нас на самоті.Лише спостерігає над нашими намаганнями зліпити без неї,музи,щось путнє.
Катрусю,я взагалі незнайома Тобі людина,але це мені не мішає захоплюватися твоїми творами і тобою як особистістю.Блін,щось нафілософив.Але тішуся,бо коментую ту саму Катрусю.Прохання - не пропопадай. :up:
Пане Миколо гарно,але трішки недопрацювали. 3 лінійка в не узбіччя - якось строкато; останній стовпчик
Ти мої розбудила розіспані струни, І оркестр на радість мені щастя зіграв. Закохався в тебе своїм поглядом юним, Я душею пізнав свій загублений край. Я б переобив на
Ти умить розбудила всі розіспані струни, І оркестр нам на радість про щастя заграв. Закохався у тебе своїм поглядом юним, Я душею пізнав свій загублений край. Але як кажуть - автору відніше.
Пане Іване,чесно ,не встигаю коментувати.Тема,ідея твору потужні,але знову:розмір,темп,наголос не на висоті.Чекаю від Вас розуміння .За працелюбство і впертість мої Вам
Сама тема потужна,єдине важко читається без розділових знаків.Для прикладу: Посажене насіння Рукою пращура зійде- на мою думку після слова пращура потрібна кома.Згідний з паном Романом на рахунок ритму і розміру.Також згідний з ним ,що твір і ідея - хороші. :yes: