Галю, завжди повертаємося до цієї трагедії, як до рани давньої, що ниє по вечорах- це твро на тілі нашої землі...мусимо і з цим жити, але оам"ять- і усвідомлена, на рівні генної, вже буде як добрий досвід на майбуття. Це забувати не можна! Дякую за вірш! Щодо самого технічної грані вірша - то є кілька моментів зі збитим ритмом. Вірю , що доопрацюється.