«…через два мільярди років
Сонце перетвориться в
алмаз,
що буде сяяти в центрі колишньої
Сонячної системи
вже вічно…»
(Ольга Шнуренко)
...у центрі нашого Всесвіту –
Вічний Алмаз!
досконалої Форми
і абсолютної Чистоти…
Він
од Початку Початків
не знає домішок –
ідеально Прозорий…
наші Світи –
еманації Красоти
із Глибин Алмаза –
довершеність кожного Образа…
Його незбагненно прекрасні Ідеї-Думки
і є – розмаїті наші Галактики…
ми – люди-алмази,
Його подоби і образи,
замисли Світлогри –
наші аури –
білі –
переплетені гармонійно
у кожній душі і в кожному тілі
усіх його Проявів – Кольори…
у наших Світах –
геніальність
і вишукана Простота…
…звемось людьми…
Я і Я, поєднавшись, стають – Ми:
обираємо одне одного назавжди –
наші серця на знають зра-ди
розлучаємось інколи, та
не розстаємося! Ми,
вміємо бути разом –
двоєдино-вільними,
як білий
двокрилий птах, –
і не тільки у різних
наших
Галактиках –
еманаціях
багатомірних Алмаза,
але навіть,
коли ми порізно –
у нижніх чужих світах…
люди-алмази –
у глибинах наших сутностей ми завжди нероздільно разом…
якщо хтось із двох,
заради Мети,
рішиться
у нижні світи
зійти –
інший,
не мавши змоги,
себе одночасно втілити,
фізично явити,
буде спільно
осмислено-добровільно
невидимим поруч іти
проз усі спокути,
щоб підтримати, допомогти,
підказати,
уберегти,
направити,
захистити –
освіти-Ти…
у нижніх світах –
ми рідкісні гості…
у нас Все Живе – живе
за Законами Справедливості…
Все!
гідно Сутність свою несе –
Все!
що у Всесвіті нашім Є,
себе усвідомлює,
пізнає…
взаємно
Все у Все проникає…
…у нас пташки,
камінці і квітки
мову Єдину знають,
між собою,
і з нами,
людьми,
на рівних спілкуються-розмовляють:
ніхто нікого не їсть,
не стріляє,
не топче і не зриває –
не поглинає –
всяк усякого
шанує і поважає
у нас
ніхто не вмирає –
переходимо, за бажання,
заради росту-самопізнАння
в інші Галактики-Виміри –
Алмаза Вічного
Промені-Кольори:
не смерть-вмирання – але
приємні подорожі…
непорушні Закони Межі
нам не відомі –
з інших вимірів
можемо будь коли
повертатись назад – до дому…
наші серця
не підвладні жодній пітьмі,
у нижніх світах ми
найчастіше буваєм самі –
але не буваєм ніколи самотні-МИ…
невільнику смерті і меж! Ти
намагаєшся нас оцінювати,
судити? –
не осоромся…
колись доростеш
теж…
25.04.2013
|