ЛЮДИ-АЛМАЗИ

«…через два мільярди років

Сонце перетвориться  в алмаз,

що буде сяяти в центрі колишньої Сонячної системи

вже вічно…»

               (Ольга Шнуренко)

...у центрі нашого Всесвіту –

Вічний Алмаз!

досконалої Форми

і абсолютної Чистоти…

Він

од Початку Початків

не знає домішок –

ідеально Прозорий…

наші Світи –

еманації Красоти

із Глибин Алмаза –

довершеність кожного Образа…

Його незбагненно прекрасні Ідеї-Думки

і є – розмаїті наші Галактики…

ми – люди-алмази,

Його подоби і образи,

замисли Світлогри –

наші аури –

білі –

переплетені гармонійно

у кожній душі і в кожному тілі

усіх його Проявів – Кольори…

у наших Світах –

геніальність

і вишукана Простота…

…звемось людьми…

Я і Я, поєднавшись, стають – Ми:

обираємо одне одного назавжди –

наші серця на знають зра-ди

розлучаємось інколи, та

не розстаємося! Ми,

вміємо бути разом –

двоєдино-вільними,

як білий

двокрилий птах, –

і не тільки у різних

наших

Галактиках –

еманаціях

багатомірних Алмаза,

але навіть,

коли ми порізно –

у нижніх чужих світах…

люди-алмази –

у глибинах наших сутностей

ми завжди нероздільно разом…

якщо хтось із двох,

заради Мети,

рішиться

у нижні світи

зійти –

інший,

не мавши змоги,

себе одночасно втілити,

фізично явити,

буде спільно

осмислено-добровільно

невидимим поруч іти

проз усі спокути,

щоб підтримати, допомогти,

підказати,

уберегти,

направити,

захистити –

освіти-Ти…

у нижніх світах –

ми рідкісні гості…

у нас Все Живе – живе

за Законами Справедливості…

Все!

гідно Сутність свою несе –

Все!

що у Всесвіті нашім Є,

себе усвідомлює,

пізнає…

взаємно

Все у Все проникає…

…у нас пташки,

камінці і квітки

мову Єдину знають,

між собою,

і з нами,  людьми,

на рівних спілкуються-розмовляють:

ніхто нікого не їсть,

не стріляє,

не топче і не зриває –

не поглинає –

всяк усякого

шанує і поважає

у нас

ніхто не вмирає –

переходимо, за бажання,

заради росту-самопізнАння

в інші Галактики-Виміри –

Алмаза Вічного

Промені-Кольори:

не смерть-вмирання – але

приємні подорожі…

непорушні Закони Межі

нам не відомі –

з інших вимірів

можемо будь коли

повертатись назад – до дому…

наші серця

не підвладні жодній пітьмі,

у нижніх світах ми

найчастіше буваєм самі –

але не буваєм ніколи самотні-МИ…

невільнику смерті і меж! Ти

намагаєшся нас оцінювати,

судити?  –

не осоромся…

колись доростеш

теж…

25.04.2013