п. Іване, таке у Вас художнє бачення...! Я вже собі цю картину вималювала, от так її і бачу перед собою. А можна троху поправити ритм у рядочках?
Прийшов до ставу- диво благодать... Русалія ховається в осоці, І гарно так, що хочеться кричать, І закричав би - тільки поруч хлопці.
І ось вона у чистій наготі, Розпущене волосся, врода сяє...! На тілі краплі, перла золоті, Зове до себе ще й мені моргає.
Зустрілись очі блисками огню, Скажене серце груди розриває, Її я постать голу пригорну, Нехай тоді Нептун мене карає! ............................................................................... Тут я так повкладала Ваші рядочки: перший і третій рядок мають по 10 скл. ( прий - шов- до- ста- ву- ди- во- бла- го- дать) 10 і так має бути у кожному катрені( 1 і 3 рядок - 10 скл.) ............................................................... другий і четвертий має по 11скл ( Ру- са- лі-я- хо- ва- єть- ся- в о- со- ці) 11 і так має бути в кожному катрені.
Тече життя, мов кров по наших венах, Тече життя без спину, без кінця… У нас є з Небом тайна сокровенна Про те, що люди- часточки Отця. В спіралевидних лабіринтах світу душа яріє на нових витках Злітань. Пульсуєм у відкриту Духовну суть і дай нам Бог ковтка з джерел твоїх напитися надії- допоки на Землі- не осягнем, як нам Вселенна утирає вії від сліз даремних- вічне не мине.
Дякую, Маріє! Радію, що мій стиль вгадується- зрештою, кожен поет- самобутній і неповторний. Принаймні на "анумиках" я вже точно могла б розрізнити хто є хто. За рими я згідна- трохи є банальних, - може колись доопрацюю, але вони хоч трішечки виправдані ідейною лінією твору. Щасти, Маріє!
МОнаший спокій- це не так уже і зле...це якась рівновага внутрішня, виваження думки, мудрість, зрештою. Я намагалася і зимі надати різних ознак.А "немає перспектив", то це слід розуміти, що повсюди графіка і в такий час нема просторової перспективи, як часом буває і в людськім світосприйнятті...але ж по тому приходить весна... Дякую, Романе!
Вічуваються глибокі пережиття ЛГ.Плавно і гарно подана думка.п. Катерино, я великими буквами зазначила всі Ваш наголоси- звірте на яких словах відбулося неспівпадіння.
ДОбре, Як в родИни дУмка всіх єдИна, ЗАтишнИй притУлок – свЯтковЕ теплО. вАжко кОли плАче, сУмуЄ людИна вбОга, ОдинОка, Як в по(л) стеблО… Н(і)комУ сказАти, щО на сЕрці тУга, щО гіркИй, в’їдлИвий і вжкИй той чАс, ДУшу рОздирАє безпощАдна фУга… КАпоснО немИле, всЕ довкОла вАс… А в нічн(І) годИни смУток нАлягАє. - жАалю, мій печАлю, дЕ сховАть тебЕ? Б(і)дна сиротИна УтіхИ не знАє, сЕрце зАвмирАє, дУшу б(і)ль шкребЕ.
Та чого там довгий...? Нормальний класичний вірш на вісім катреньчиків....Та й довжина його оправдана, адже описується чотири пори року, порівнюючи її із чотирма станами душі...
Дівчатко, то Тобі дванадцять років? Якщо такі рядочки лиються у вірш, то любиш Ти Україну! Але тепер треба серйозно братися за вивчення основ віршування, зрозуміти, що таке образність і виклад думки у вірші. Натхнення Тобі і бажання до праці! Дякуємо за цей щирий Твій вірш!