Знайомі рядки і переживання до болю знайомі. Сам не раз обдумував.. І будь- хто тут не допоможе - повірте... Ще раз пригададую слова: Самотність - це горе для доброзичливості, справедливе покарання для егоістичності, і.. Найкращий друг для того хто втомився... Бажаю Вам завжди залишатись доброю, чуйною та великолушною Людиною, незважаючи ні на що! Бульте!
Зачепило... "Мав честь познайомитись з одною бабусею в опитному, ще влітку.. Питаю , мов; Як живеться в розбитому селищі? Вона подивилась зболеними очима , наче вся Украіна відобразилась в тих очах ( з того часу для мене наша Украіна уособлює не молоду красиву 25 річну украінку у вишиванці з квітучим вінком на голові, а ту бабусю) і відповіла: "важко, бувалощо при обстрілах осколки по дворі літають, я закриваюсь в хаті і ччекаю поки скінчиться обстріл, поіхати нема куди, діти самі ледь виживають в Донецьку.. З Авдіівки племінниця раз в тиждень хліб привозить, що посаджу на огороді те і маю, а ще клята засуха забрала багато урожаю (було досить жарке літо) а посеред огороду труба газова упала, нема кому прибрати... Це хлопці танком газопровід зачепили та й обірвали.. Пенсію не платять треба іхати далеко за пенсією до міста за 70 км.. Та і магазинів у нас нема, я нічого не можу купити.. А Ви звідки - з Західноі Украіни- оце добре, там хороші хлопці живуть, того року попередній призов, всі з західноі, мені допомагали, а ці з центральноі Украіни вже гірші ...." Із недописаного роману " хто як не я" Така вона Украіна.